Лівадія

Лівадія – селище міського типу розташоване на північно-східному схилі гори Могабі за 3 кілометри від Ялти. Туристів та відпочиваючих привертає сюди Лівадійський палац-музей, прекрасний парк, мальовничі краєвиди, чудовий органний зал, водоспад Учан-Су, “Срібна альтанка” та багато багато іншого.

Назва Лівадія або “Лівадіон” (у перекладі з грецької означає “луг”) з’явилася в кін. 18 ст., коли ці землі отримав командир грецького батальйону в Балаклаві Ламброс Кацоніс та побудував садибу, яку і назвав на честь свого рідного міста Лівадей (за 120 км від Афін). Після смерті Кацоніса Лівадія перейшла до командира Балаклавського батальйону Феодосія Ревеліотті,який майже задарма скупив у своїх підлеглих кращі землі Південного берега.

Лівадія. Лівадійський палац

На території сучасної Лівадії археологами було виявлено залишки поселень епохи бронзи(3 тис. років до н. е.), залишки великого гончарного комплексу та середньовічне поселення з храмом і могильником. В кін. 10 ст. тут знаходився візантійський монастир св. Іоанна. З того часу збереглося джерело Ай-Ян-Су (джерело св. Іоанна).У 18 ст. греки заснували на цій території невелике поселення Ай-Ян, а в 1778 р. його жителі переселилися в Азовську губернію.
У 1834 р. Ревеліотті вигідно продав лівадійські землі польському магнату графу Л. Потоцькому за 150 тис. рублів асигнаціями.

Граф Леон Северинович Потоцький (1789-1860), вклав у розвиток маєтку багато сили, часу та коштів. Перші палацові споруди з’явилися в 40-х рр. Будівництво велося за проектом ялтинського архітектора Ешлімана (1808 – 1893) і як результат вже в кін. 50-х рр. на території садиби був панський дім, будинок для челяді,зимовий сад з фонтаном,церква, господарські приміщення, виноробня та винні льохи. Неабияке значення мало проведення водопроводу. На площі понад 40 га відомий садовод Делінгер заклав прекрасний парк. Лівадія походила на маленький античний музей. Потоцький щороку скуповував довколишні ділянки таким чином збільшуючи площі виноградників та фруктових садів. По смерті графа його доньки Леонія Ланцкоронська та Анна Мнішек погодилися продати маєток царській родині.

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

Імператриця Марія Олександрівна була першою з сім’ї Романових власницею маєтку “Лівадія”. За наказом царя: “Купленное недвижимое в Крыму имение Ливадия со всеми строениями и принадлежностями, предоставляя в дар Любезнейшей супруге Моей Государыне Императрице Марии Александровне, повелеваю Департаменту Уделов зачислить это имение в собственность Ея Императорского Величества”.

Перший приїзд царської сім’ї в маєток відбувся в кінці серпня 1861 р. Всі члени родини були в захваті від нової покупки. З того часу починається значна перебудова маєтку. Під пильним наглядом придворного архітектора І.А. Монігетті було побудовано два палаци, басейни, оранжереї, стайні.

У вересні 1862 р. на місці католицької каплиці Потоцьких було закладено Хрестовоздвиженську церкву. Ця одноповерхова квадратна однокупольна будівля з арочними вікнами в візантійському стилі була задумана як скарбниця та сховище релігійних реліквій імператорського дому. Спочатку стіни прикрашали близько 30, а потім більше 50 образів святих. Серед них виділялися три великих панно: “Воздвиження Честного Хреста”, “Різдво Пресвятої Богородиці” та “Таємна Вечеря”.
У 1863 р. нова система водопроводу забезпечила збереження запасів води в резервуарі на 700 тис. відер.
До 1864 р. площа володінь складала 300 десятин.

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

Спільною працею архітектора та талановитого садівника К. Геккеля в Лівадії було створено чудовий садово-парковий ансамбль,що був зв’язаний єдиним художнім замислом. До наших днів збереглася “турецька альтанка” над тунелем, що стала своєрідним символом Лівадії.
З більше ніж 70-и різних за призначенням будівель, зведених Монігетті , до нашого часу збереглися лише деякі службові приміщення та палацова церква. Більшість була зруйнована,частина перебудована до невпізнання, а палац спадкоємця (Малий палац) – справжній шедевр архітектури з підкресленим колоритом сходу згорів в кін. 1941 р.

З сер. 70-х рр. 19 ст. працівники лівадийської метеостанції вели спостереження за атмосферними явищами і за джерелами води.
3 червня 1880р. померла імператриця, а через 9 місяців – 1 березня 1881 р. після замаху загинув Олександр ІІ.
За заповітом Марії Олександрівни, Лівадія після її смерті повинна була перейти в довічне розпорядження та володіння Олександру Миколайовичу, а у випадку його смерті спадкоємцю цесаревичу.

Олександр ІІІ тільки через три роки восени 1884 р. прибув до Лівадії і почав нову сторінку в історії маєтку. Після смерті імператриці маєток стрімко постарів. Запрошений професор Давид Грім оглянувши палац оголосив про його аварійний стан. Довелось розібрати будівлю до основи, закріпити фундамент і за бажанням Олександра ІІІ відновити в попередньому вигляді.

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

В роки царювання Олександра ІІІ поряд з Хрестовоздвиженською церквою побудували витончену дзвіницю на 6 дзвонів, яка нагадувала храм в мініатюрі. Неподалік також височіє колона з написами на турецькій та арабській мовах – трофей часів російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
Але новому власнику не судилося довго пожити в Лівадії. 20 жовтня 1894 р. він помер в Малому палаці на руках Іоанна Крондштадського.

Літня резиденція перейшла у спадок останньому російському імператору – Миколі ІІ. За час його господарювання маєток почав відповідати призначенню імператорської літньої резиденції і швидко реагував на подих часу. Великий та Малий палаци, побудовані Монігетті ,вже не влаштовували побажання сімї.

В 1904 р., після обстеження Великого палацу, було прийнято рішення про його знесення, а з квітня 1910 р. по вересень 1911р(за 17 місяців)зведено новий палац. Будівництво тривало і в день і в ночі за участю більше ніж 2 500 робочих. Проект палацу в стилі італійського ренесансу та модерну належав ялтинському архітектору М.П.Краснову(1865-1939).

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

Зовнішні стіни будівлі покрили спеціальним хімічним розчином , який захищав білий інкерманський камінь від вивітрювання, забруднення,частих побілок, а також подарував нову назву. Його почали називати Білим Лівадійським палацом.
Зовні палац прикрашений художнім різьбленням і ліпленням. Внутрішня обробка оригінальна і неповторна для кожного із залів і кімнат, яких налічується 116. Вигляд кімнат приголомшує багатством та розкішшю. Палац будували для відпочинку, тому офіційних парадних залів в ньому лише п’ять, де в основному збережено першочергове оздоблення.

Микола ІІ побажав зберегти церкву, але вирішено було розширити її західний престол , по-іншому влаштувати вхід в храм та поновити розписи.
В храмі за всю його історію існування здійснювались важливі історичні події: тут проходила заупокійна служба за Олександром ІІІ, присягав імператор Микола ІІ, приймала православну віру Аліса Гессенська( княгиня Олександра Федорівна)

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

Архітектору Г.П. Гущину було доручено будівництво комплексу технічних споруд та будинків для свити. На поч. 90-х рр. встановлено телефонний зв’язок між Лівадією та іншими кримськими маєтками. З 1910 р., оновлено всю господарсько-технічну базу маєтку, побудовано електростанцію, завод по виробництву льоду, гараж та зимовий театр.

В палацовий ансамбль окрім Білого палацу, увійшли також свитські корпуси, палац міністра барона Фредерікса та італійський дворик.
Лівадійській парк займає площу 45,7 га і налічує майже 400 видів дерев і чагарників. Особливу привабливість парку додавали раніше лави та вази, мармурові столики та фонтани.
Після жовтневого перевороту 1917 р. в Лівадію з Петрограду перемістилися установи міністерства землеробства поваленого Тимчасового уряду.
30 квітня 1918 р. Лівадію зайняли німецькі окупанти.
В листопаді 1918 р. німецьких окупантів,які встигли розграбувати палаци змінили англо-французькі війська та білогвардійці.
У січні 1918 р. – в Лівадії встановлена радянська влада. Колишній царський маєток був підпорядкований Головному комісаріату по управлінню національними маєтками в Криму.
У листопаді 1920 р. на землях колишнього царського маєтку створений радгосп “Лівадія”, а в кінці 1924 р. населений пункт Лівадія з лісом і парком був переданий курортному фонду.

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

У 1925 р. у Лівадійському палаці організовано перший в країні і в світі санаторій для селян. Селян-курортників приймали в Білому палаці та в корпусах для царського оточення .
Церкву перетворили на клуб, потім на склад і музей. Богослужіння відновили лише в 1991 р.
В листопаді 1941 р. Лівадію окупували гітлерівські загарбники.
З парадними залами палацу пов’язана робота Кримської (Ялтинської) конференції керівників трьох союзних держав антигітлерівської коаліції – СССР, США та Великобританії,що проходила з 4 по 11 лютого 1945 р. В Білому парадному залі відтворено обстановку лютневих засідань 1945 р.

Після Другої світової війни в Лівадії розташовувалася дача голови держави . З 1953 року Лівадійський палац стає головним корпусом санаторію. На щастя, в самому палаці курортників вже не розміщували, оскільки поряд побудували нові корпуси. Особняк барона Фредерікса та свитські корпуси(2-й та 3-й корпуси) стали найдорожчими апартаментами санаторію.
В липні 1974 р. до Білого палацу увійшли перші екскурсанти.
З 1993 р. Великий Лівадійський палац є державним музеєм.Основні експозиції “Кримська конференція” та “Романові в Лівадії”.

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

Від Лівадійського палацу починається одна з найпопулярніших “стежок здоров’я” – Сонячна , яка також називається Царською. У 1861 році Сонячна стежка була прокладена від Лівадії до Ореанди,а через 40 років, за наказом царя Миколи II, її довжина була доведена до сьогоднішнього розміру. Стежка була улюбленим місцем прогулянок царських осіб. На території Лівадійського палацу є спеціальний покажчик і схема маршруту.

Царська стежка вирізняється своєю “горизонтальністю” – близько 1500 метрів маршруту знаходиться фактично на одній висоті. Це 135-140 метрів над рівнем моря. Біля Хрестової скелі ЇЇ висота сягає 170-ти метрів. Тут немає ні крутих спусків ні підйомів, прогулятися тут настійно рекомендують навіть людям з ослабленим здоров’ям. Стежина достатньо облаштована: декоративні скульптури, екзотичні насадження, оригінальні лави, покажчики з інформацією про подоланий шлях і висоту над рівнем моря. Загальна довжина – 6850 метрів,ширина понад 1м. Прогулянка займає близько 2-3 годин.

Лівадія. Лівадійський палац Лівадія. Лівадійський палац

В Лівадії також вартий уваги Центр органної музики побудований в 1998 р. з найбільшим в Україні органом, що має більше 4600труб. Приміщення для центру раніше було будинком електростанції (1911) Лівадійського палацу.

Лівадія. Лівадійський палац

Адреса: смт. Лівадія, Палацовий комплекс, тел.: +38(0654)31-55-81., 10.00-17.00, вих.Ср.
Центр органної музики, вул. Батурина 4, тел.: +38(0654)31-25-15.
Проїзд: автобус № 11 до зупинки “Лівадія” від зупинки “Спартак” маршрутне таксі № 5 до Лівадії.

Лівадія. Лівадійський палац

 


Переглянути Лівадія на мапі більшого розміру
Крим, Ялтинский р-н, Лівадія, Лівадійський палац | Мандрівка Україною