Мліїв

Мліїв (давні назви — Мгліїв, Імліїв, Ітомгліїв) — село, центр сільської ради Городищенського району Черкаської області. Село розташоване на берегах річки Вільшанки. Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі.

Село Мліївстолиця садівництва. Це – древнє поселення, що засвідчують археологічні знахідки доби пізнього палеоліту і ранньої бронзи. В X столітті в цій місцині, на південній межі Київської Русі, половецький хан Ітомглій розташував своє кочовисько вздовж ріки Вільшанки. Від імені хана стали називати поселення Ітомгліїв, Імгліїв, Мгліїв і нарешті – Мліїв. Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року. Після вигнання татар у 15 ст. Мліїв належав литовському роду Радзівілів, на початку 17ст. польському гетьману Конецпольському, в 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана, проте за Андрусівським договором Мліїв знову відійшов до Польщі.





З початку 18ст. Мліїв з округою належав князю Любомирському. В 1766 році в селі почалося заворушення проти насадження католицизму. Шляхті вдалося схопити одного з найактивніших борців Данила Кушніра, якому, на очах зігнаних на майдан селян, відтяли голову і прибили до стовпа, а тіло спалили. Образ Данила Кушніра, використав Т. Г. Шевченко в поемі “Гайдамаки”.
В кінці 18 ст. село перейшло у власність російського князя Григорія Потьомкіна, а згодом до його племінниці Олександри Браницкої, яка в свою чергу передала своїй дочці Єлизаветі Браницькій, дружині князя Воронцова.
40-70 роки 19ст. – час бурхливої промислово-торгівельної діяльності цукрозаводчиків Яхненків-Симиренків.
У 1849 р. у Млієві було споруджено машинобудівний завод, на якому у 1851 р. побудовано перший металевий пароплав “Українець”.
В селі побував також Т.Г. Шевченко, якому Платон Федорович Симиренко, відомий в Україні цукрозаводчик та меценат, дав 1100 крб. на видання “Кобзаря”.

Мліїв. Інститут Помології, в минулому Будинок Науки (1926 р.) Мліїв. Інститут Помології, в минулому Будинок Науки (1926 р.)

Син Платона Симиренка Лев, повернувшись у Мліїв із Сибіру після семирічного заслання, на орендованій землі заклав перші саджанці, на свої кошти утримував школи. У 1912 році у помологічному розсаднику Л.П. Симиренка нараховувалось майже 3000 сортів різних рослин, у тому числі яблуні 900, груші 889, черешні та вишні 350, персику – 115, абрикосу – 56, аґрусу – 166, горіха – 45. Крім того була зібрана велика кількість троянд (937 сортів), бузку і 305 різновидів хвойних дерев і кущів. Через кілька років колекційний сад і розсадник став найкращим у царській Росії. Тут було зібрано одну з найбагатших у Європі помологічних колекцій плодових і ягідних рослин.
У липні 1918 р. на базі помологічного розсадника Л.П.Симиренка створено центральну садово-городню дослідницьку станцію, яку очолив син Льва Платоновича професор Володимир Львович Симиренко. Створені нові сорти (Слава переможцям, Черкаське врожайне, Лісостепове та ін.), що прославили мліївських садівників.

Мліїв Мліїв

Організаторами станції були: перший директор станції В.Л. Симиренко, професори Л.М. Ро і В.П. Попов, науковий працівник М.А. Гросгейм. За їх безпосередньої участі були створені і до 1927 року вже працювали наукові відділи плодівництва, овочівництва, ентомології, сільськогосподарської метеорології, фітопатології, технічної переробки плодів і овочів, агрохімії та інші.
У 1958 році в зв’язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім’я засновника розсадника Л.П. Симиренка.

У 1967 році директором Мліївської дослідницької станції призначено М.М. Артеменко, який відродив дух Симиренкової установи і створив у будинку Симиренків (1855 р.) музей всього роду, а у будинку, де в 1859 році перебував Т.Г. Шевченко, було відкрито музей Великого Кобзаря. На жаль, ці будинки зараз занепадають.

У квітні 1989 р. дослідну станцію було реорганізовано в Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Симиренка.
У 1992 році згідно наказу Президії Української академії аграрних наук інститут було перейменовано в Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН, а в 2006 р. – в Інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН.

Мліїв Мліїв

На сьогодні Мліївський інститут садівництва імені Л.П. Симиренка УААН має лише 200 га землі. Головна його робота – створення нових сортів плодово-ягідних культур, розробка інтенсивних технологій виробництва, розробка методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб, маркетинг садівничої продукції та розсадництва. У Державному реєстрі сортів рослин України налічується близько 30 сортів мліївської селекції.
Із 22 дослідних господарств залишилося лише два. Літню школу садівників розформували. Місцеву школу-ліцей з біологічним ухилом перепрофільовано у звичайну середню школу. Навіть бронзові літери, з яких було викладено при підніжку пам’ятника в ім’я Льва Симиренка (1984 р.), щезли.

Мліїв

У селі діє православна церква Київського патріархату та родинна Свято-Троїцька церква Симиренків, побудована 1858 року. Титарем цієї церкви став О.І. Хропаль, одружений із сестрою Платона Симиренка. У церкві побували кращі представники української еліти XIX – початку XX століть, що відвідували видатних меценатів Симиренків: Тарас Шевченко, Павло Чубинський, Кость Михальчук, Олександр та Федір Кістяківські, Дмитро Григорович-Барський та багато інших.

Мліїв Мліїв

Поруч із церквою розташований родинний цвинтар, на якому поховано представників родин Симиренків-Яхненків-Хропалів та їх близьких. Храм видатних інтелігентів України використовувалася радянською владою як сільський клуб, а на їх могилах влаштовували танці.

Мліїв

Завдяки включенню музею, парку, саду, родинного храму Симиренків до державної культурно-туристичної програми “Золота підкова Черкащини“, у Млієві здійснено комплекс реставраційно-відновлюваних робіт і 13 червня 2008 року у відбулося урочисте відкриття відбудованої Свято-Троїцької церкви.

Довідка:
Мліївська республіка
В 1920 році отаман Голий виступив проти більшовиків та проголосив створення Мліївської республіки. До республіки входили лісові урочища, де таборилися повстанці: Середин Яр, Марусин Яр, Ламані гори, Недашівський став. Базовим для отамана стало село Мліїв, де він знайшов підтримку селян. Повстанці боролися проти більшовиків, відстоювали інтереси селянства, перешкоджали діяльності чекістських прод-загонів. На підході до села стояв блокпост, шлях перекривав шлагбаум із табличкою “Мліївська республіка“. Протягом 1921-1922 років, завдяки ряду спецоперацій та терору ЧК – Мліївська республіка та національний повстанських рух в околицях були ліквідовані.

 


Переглянути Мліїв на карті більшого розміру



   
Мліїв, дослідницька станція Симиренків, Мліївський інститут садівництва імені Л.П.Симиренка, Свято-Троїцька церква Симиренків, Городищенський р-н, Черкаська обл. | Мандрівка Україною Travelua