Лебедин

Лебедин — село в Шполянському районі Черкаської області. Село Лебедин розкинулося на березі річки Гептурки і вважається найстарішим селом на Шполянщині.

За однією з версій Лебедин походить від назви величезного лісового масиву. Вперше ліс Лебедин показаний на карті Боплана в 17 ст..
За місцевою легендою,назва села походить від імені козака Лебедя, який першим поселився серед лісу та заснував поселення. Ще одна легенда твердить, що в цій місцевості водилося багато водоплавних птахів, а особливо лебедів. Тому не виключено,що цей прекрасний птах і дав назву селу.
Перша письмова згадка про село знаходяться у так званій Литовській Метриці,де зазначено, що князь Казимир віддав Лебедин Івашку Львовичу на віленському сеймі 1448 р.

Історично склалося, що Лебедин знаходився у власності відомих дворянських родин: українських князів Глинських, польських – Конецьпольських, Любомирських, російських князів та поміщиків Потьомкіна, Висоцького, Лопухіних, Роговських.
Відомо, що в 1823 році в Лебедині побував малий Тарас Шевченко зі своєю сестрою Катериною, яка приходила помолитися перед шлюбом за щасливе подружнє життя в Миколаївський жіночий монастир. Спогади одного із монахів послужили основою створення знаменитої поеми “Гайдамаки”.
Важливим у житті села був 1846 рік, коли в Лебедині почалося будівництво цукроварні, а в 1854 році було побудовано рафінацію. В 1902 році пожежа знищила заводи, але брати Бродські побудували новий потужний рафінадний завод, продукція якого цінувалася на міжнародному ринку.

Перлина лебединської землі Свято-Миколаївський жіночий монастир або як його ще називали панський монастир.

Лебедин Лебедин

У 1779 році в Лебедині з’явилися чотири монахині: Магдалина, Трифілія, Дарія і Февронія, які прибули з розореного турками Молдавського Калитурського Свято-Успенського монастиря, купили за 30 рублів в князя Ксаверія Любомирського, дозвіл на заснування обителі і неподалік Лебедина в лісі започаткували жіночий монастир,який існує і понині.



Лебедин Лебедин Лебедин

За легендою, чотири монахині в пошуках нового місця для життя проходили через Лебединський ліс, зупинилися в ньому на ночівлю і побачили сон, що Святий Миколай благословив їх заснувати тут монастир. Вранці черниці вирішили набрати води з джерела і знайшли біля нього ікону святителя Миколая, що була як благословення Боже для заснували на цій території монастиря.
На місці джерела зараз існують три криниці, з водою, що лікує від усіх хвороб. В 1960-х роках німецькі вчені виявили в цій воді надзвичайно великий вміст срібла. У ті часи навіть планували побудувати на території монастиря водолікарню.

Лебедин Лебедин

Спочатку усі монастирські споруди були дерев’яними: дзвіниця (1764р.), Миколаївська та Варваринська церкви(1784р.), але у ХІХ столітті більшу їх частину замінили кам’яними. У 1800 році Миколаївську церкву перебудували, зробивши частину її конструкцій кам’яними. А вже в кінці ХІХ століття вона стала повністю кам’яною. У 1833 році зведено 34-метрову кам’яну прямокутну дзвіницю з колонами тосканського ордену. В 1839 році відбулася перебудова дерев’яної Варваринської церкви, яку зруйнували у радянські часи, але вже у 90-х роках вона знову була відбудована.

Лебедин Лебедин

У 1929-1941рр. монастир не діяв. Під час німецької окупації його знову відкрили. У 1960 році монастирська община Полтавського Хрестовоздвиженського Монастиря, після закриття, переселилася до Лебединського монастиря, який функціонував до 1961 року.
В 1962році тут влаштували тубдиспансер, а в 1972 році- лікарню для дітей хворих дітей ДЦП.

В 1993 році настав час другого відродження Свято-Миколаївської обителі. Тут мешкають 40 сестер. На території розташовані дві церкви Миколаївська(літня) та трьохпрестольна Вознесенська, що включає Варваринську церкву і слугує для проведення служб в холодний період року, каплиця, корпуси келій, та комплекс господарських споруд.

Лебедин Лебедин

Спасо-Преображенська велика кам’яна церква, що збереглася і до наших днів, була побудована в 1826 році на кошти генерала царської армії, племінника князя Потьомкіна, Миколи Висоцького. Однією з причин побудови церкви вважають значне зростання населення села. В 1961 році радянська влада закрила церкву, а в 1991 році вона почала знову діяти і належить до УПЦ КП. Зараз храм знаходиться на реставрації.

Лебедин

Довідка:
У 1657 році в Лебедині розпочато будівництво Георгіївського чоловічого монастиря. У XVII столітті монастир був у занепаді, але у другій половині XVII століття почався розквіт обителі. За активну підтримку козацьких заворушень монастир не раз отримував від українських гетьманів привілеї. Особливої монастир прославився під час “Коліївщини” (1768 рік), коли підтримував гайдамаків.

Наприкінці XVIII століття сталася велика пожежа, після якої почався занепад монастиря. У 1811 році було заведено справу про закриття обителі, а офіційною причиною стала незручність розташування посеред великого села. Насправді це сталося через конфлікт поміщика і громади села з одного боку та єпархіального начальства – із другого. У 1846 році Лебединський Георгіївський чоловічий монастир був закритий. Церкви його перетворили на парафіяльні, а землі передали Чигиринському жіночому монастирю.

В 1864 році Л.Похилевич у своїх “Сказания..” повідомляє, що в Лебедині було дві церкви: Преображенська та Георгіївська.

Заштатна дерев’яна Георгіївська церква 1808 року з кам’яним олтарем та кам’яною теплою церквою в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці (1830 р.) залишилися після чоловічого Лебединського монастиря. У 1935 році Георгіївська церква була розібрана і сьогодні немає навіть залишків ні від Георгіївського монастиря, ні від церкви. Нещодавно на місці Георгіївської церкви бувшого Георгіївського монастиря було побудовано капличку.

 


Переглянути Лебедин на карті більшого розміру



   
Лебедин, Свято-Миколаївський жіночий монастир, Георгіївський монастирь, Шполянський р-н, Черкаська обл. | Мандрівка Україною Travelua