|
|
 |
 |
|
Село Мліїв - столиця садівництва. Це - древнє поселення,що засвідчують археологічні знахідки доби пізнього палеоліту і ранньої бронзи. В X столітті в цій місцині, на південній межі Київської Русі,половецький хан Ітомглій розташував своє кочовисько вздовж ріки Вільшанки. Від імені хана стали називати поселення Ітомгліїв,Імгліїв,Мгліїв і нарешті - Мліїв. Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року.
Після вигнання татар у 15 ст. Мліїв належав литовському роду Радзівілів, на початку 17ст. -польському гетьману Конецпольському, в 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана, проте за Андрусівським договором Мліїв знову відійшов до Польщі.
Інститут Помології, в минулому Будинок Науки (1926р.) З початку 18ст.Мліїв з округою належав князю Любомирському. В 1766 році в селі почалося заворушення проти насадження католицизму. Шляхті вдалося схопити одного з найактивніших борців Данила Кушніра, якому, на очах зігнаних на майдан селян, відтяли голову і прибили до стовпа, а тіло спалили. Образ Данила Кушніра, використав Т. Г. Шевченко в поемі "Гайдамаки".
В кінці 18 ст. село перейшло у власність російського князя Григорія Потьомкіна, а згодом до його племінниці Олександри Браницкої, яка в свою чергу передала своїй дочці Єлизаветі Браницькій, дружині князя Воронцова.
40-70 роки 19ст. - час бурхливої промислово-торгівельної діяльності цукрозаводчиків Яхненків-Симиренків.
У 1849р. у Млієві було споруджено машинобудівний завод,на якому у 1851р. побудовано перший металевий пароплав "Українець".
В селі побував також Т.Г.Шевченко,якому Платон Федорович Симиренко,відомий в Україні цукрозаводчик та меценат, дав 1100крб. на видання "Кобзаря".
Син Платона Симиренка Лев, повернувшись у Мліїв із Сибіру після семирічного заслання, на орендованій землі заклав перші саджанці, на свої кошти утримував школи. У 1912 році у помологічному розсаднику Л.П.Симиренка нараховувалось майже 3000 сортів різних рослин, у тому числі яблуні 900, груші 889, черешні та вишні 350, персику - 115, абрикосу - 56, аґрусу - 166, горіха - 45. Крім того була зібрана велика кількість троянд (937 сортів), бузку і 305 різновидів хвойних дерев і кущів. Через кілька років колекційний сад і розсадник став найкращим у царській Росії. Тут було зібрано одну з найбагатших у Європі помологічних колекцій плодових і ягідних рослин.
У липні 1918р. на базі помологічного розсадника Л.П.Симиренка створено центральну садово-городню дослідницьку станцію,яку очолив син Льва Платоновича професор Володимир Львович Симиренко. Створені нові сорти( Слава переможцям, Черкаське врожайне, Лісостепове та ін.),що прославили мліївських садівників.
Один з будинків дослідницької станції Симиренків (19 ст.) Організаторами станції були: перший директор станції В.Л.Симиренко, професори Л.М.Ро і В.П.Попов, науковий працівник М.А.Гросгейм. За їх безпосередньої участі були створені і до 1927 року вже працювали наукові відділи плодівництва, овочівництва, ентомології, сільськогосподарської метеорології, фітопатології, технічної переробки плодів і овочів, агрохімії та інші.
У 1958 році в зв'язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім'я засновника розсадника Л.П.Симиренка.
У 1967 році директором Мліївської дослідницької станції призначено М.М.Артеменко, який відродив дух Симиренкової установи і створив у будинку Симиренків(1855р.) музей всього роду, а у будинку,де в 1859 році перебував Т.Г.Шевченко, було відкрито музей Великого Кобзаря. На жаль, ці будинки зараз занепадають.
У квітні 1989 р. дослідну станцію було реорганізовано в Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України імені Симиренка.
У 1992 році згідно наказу Президії Української академії аграрних наук інститут було перейменовано в Мліївський інститут садівництва ім. Л.П.Симиренка УААН, а в 2006 - в Інститут помології ім. Л.П.Симиренка УААН.
На сьогодні Мліївський інститут садівництва імені Л.П.Симиренка УААН має лише 200га землі. Головна його робота - створення нових сортів плодово-ягідних культур,розробка інтенсивних технологій виробництва, розробка методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб,маркетинг садівничої продукції та розсадництва. У Державному реєстрі сортів рослин України налічується близько 30 сортів мліївської селекції.
Із 22 дослідних господарств залишилося лише два. Літню школу садівників розформували. Місцеву школу-ліцей з біологічним ухилом перепрофільовано у звичайну середню школу. Навіть бронзові літери, з яких було викладено при підніжку пам'ятника в ім'я Льва Симиренка(1984р.), щезли.
У селі діє православна церква Київського патріархату та родинна Свято-Троїцька церква Симиренків, побудована 1858року. Титарем цієї церкви став О.І.Хропаль, одружений із сестрою Платона Симиренка. У церкві побували кращі представники української еліти XIX - початку XX століть, що відвідували видатних меценатів Симиренків: Тарас Шевченко, Павло Чубинський, Кость Михальчук, Олександр та Федір Кістяківські, Дмитро Григорович-Барський та багато інших.
Поруч із церквою розташований родинний цвинтар, на якому поховано представників родин Симиренків-Яхненків-Хропалів та їх близьких. Храм видатних інтелігентів України використовувалася радянською владою як сільський клуб, а на їх могилах влаштовували танці.
Завдяки включенню музею, парку, саду, родинного храму Симиренків до державної культурно-туристичної програми "Золота підкова Черкащини", у Млієві здійснено комплекс реставраційно-відновлюваних робіт і 13 червня 2008 року у відбулося урочисте відкриття відбудованої Свято-Троїцької церкви.
Довідка:
Мліївська республіка
В 1920 році отаман Голий виступив проти більшовиків та проголосив створення Мліївської республіки. До республіки входили лісові урочища, де таборилися повстанці: Середин Яр, Марусин Яр, Ламані гори, Недашівський став. Базовим для отамана стало село Мліїв , де він знайшов підтримку селян. Повстанці боролися проти більшовиків, відстоювали інтереси селянства, перешкоджали діяльності чекістських прод-загонів. На підході до села стояв блокпост, шлях перекривав шлагбаум із табличкою "Мліївська республіка". Протягом 1921-1922 років, завдяки ряду спецоперацій та терору ЧК - Мліївська республіка та національний повстанських рух в околицях були ліквідовані.
|
|
|
|
|
Замовити фото ...
|
|
|
|
