Крути

Крути — село в Ніжинському районі Чернігівської області.
Крути всім відомі пам’ятником юнакам, які полягли 29 січня 1918 року в бою за українську незалежність під Крутами на Чернігівщині.

Невелика станція Крути знаходилася на залізниці Київ-Курськ, на відстані 150 км на схід від Києва та 40 км західніше потужного залізничного вузла Бахмач, до якого зходилися залізяці напрямків Гомель-Бахмач, Харків-Ворожба-Бахмач, Полтава-Ромни-Бахмач. Іншою залізницею, що прямувала до Києва зі сходу, була залізниця Київ-Полтава-Харків, вздовж якої просування загонів Муравйова стримували війська УНР під командуванням Симона Петлюри.

29-го січня 1918 року, відбувся бій української молоді з російськими большевицькими військами М. Муравйова біля станції Крути.
116 студентів з “Студентського куреня Січових Стрільців” та 200 юнкерів, захищаючи Україну від московської червоної навали, вступили у нерівний бій з окупантом, що мав двадцятикратну кількісну перевагу, не кажучи про тотальну перевагу в озброєнні та бойовому досвіді. Попри це, українські юнаки завдали ворогу тяжких втрат, затримавши просування большевиків на Київ.

Першочерговим завданням загону сотника Гончаренка була оборона Бахмача, до якого рухалися радянські загони від Гомеля, Харкова та Полтави. Помірі наближення цих сил до Бахмача, що раз радикальнішими ставали пробільшовицькі настрої серед робітників місцевого залізничного депо, чисельність яких, за словами сотника Гончаренка, сягала 2000. За таких умов сотник не бачив подальшої можливості утримувати Бахмач та, руйнуючи за собою залізничні колії, відвів свій загін до станції Крути. Туди ж рано вранці 27 січня 1918 р. прибуло з Києва і поповнення – Студентський курінь січових стрільців, волонтерське формування з числа патріотичної молоді київських вищих навчальних закладів та учнів старших класів гімназій, що пойшли прискорений курс військової підготовки.

Таким чином, загін сотника Гончаренка складався з 4-ьох сотень (рот) «юнаків» воєнної школи, сотні добровольців з числа Вільного Козацтва Чернігівщини, Студентського куреня та імпровізованого бронепотяга з польовою трьохдюймовою гарматою на залізничній платформі та 16-ма кулеметах загальною чисельністю 500-700 багнетів.
Юнкери та офіцери його загону набули у цих боях необхідного досвіду, а поява студентів-волонтерів, що компенсували брак військового вишколу високим моральним духом, сильно вплинула на боєздатність загону. Вояки сприймали прибуття хочь невеличкого підкріплення як ознаку майбутніх позитивних змін на фронті. За таких обставин сотник Гончаренко прийняв рішення дати оборонний бій, розташувавши свої загони обабіч залізничної колії в 1-2 км на схід від Крут. Студенти оборонялися північніше, а три сотні юнаків – південніше залізничної станції.

Атака військ Раднаркому провадилася за всіма правилами польового бою, проте темп просування військ був низький, оскільки робітники-червоногвардійці та матроси, що складали частину військ Муравйова, мали досвід лишень вуличних боїв, а багнетні атаки на досить щільно підкріплену вогнем оборону юнаків, козаків та студентіву відкритому полі та по глибокому снігу не приносили успіху й призводили до велитих втрат.

Незважаючи на героїчний спротив свого загону наступаючим ворогам, неодноразові контратаки та вражаючу стійкість своїх підлеглих, сотник Гончаренко розумів, чим загрожують такі втрати та ведення, по суті, вже нічного бою з переважаючими силами противника на відтинку фронту понад 2 км. Тому командиром загону було прийнято рішення про відступ загону до ешелону, що стояв у декількох кілометрах на схід від станції Крути, евакуацію своїх вояків потягом через Ніжин у напрямку Києва. В бій було введено останню, резервну сотню Юнацької школи, що мала наказ прикривати відступ усього загону.

Відступ загону повинен був здійснюватися шляхом відступу лівофлангової студентської сотні, а за нею – другої, третьої та четвертої сотень юнаків. Плановий відступ в цілому було організовано й проведено, проте дезоргаізація, ніч, втома і слабка військово підготовка студентів відіграли свою фатальну ролю. Залишившися поза контролем командування, заблукавши під час сум’яття відступу, одна чота Студентського куреня не прибула до місця збору. Пізно ввечері ці змучені юнаки, майже діти, повернулися на станцію, яку вже окупували більшовики. Чи то через розлюченість великими втратами, чи з інших причин, більшовики стратили 27 чоловік з числа полонених, а 7 поранених відправили до Харкова. Загальні втрати загону сотника Гончаренка слали 250-300, з них забитими – 70-80. Втрати червоних зазвичай оцінюються у 300 забитих та невідому кількість поранених.





 


Переглянути Крути на карті більшого розміру
Крути, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., бій під Крутами | Мандрівка Україною