Історія Путивля

Путивль – районний центр Сумської області розташований на правому гористому березі р. Сейм, на межі двох ландшафтних зон – лісостепової і степової.
Результати археологічних досліджень доводять, що давньоруський Путивль виник наприкінці 10 ст. із декількох роменських поселень 8-9 ст. – урочища Коптева гора, Микільська гірка та Городок.

Путивль Путивль

Перша документальна згадка про місто від 1146 р. в Іпатіївському літописі пов’язана з княжими міжусобицями.
Вважають, що назва міста походить від слова путь, бо місто лежить на роздоріжжі. Є й інша думка: назва міста походить від особового імені Путим (коротка форма від Путимир, Путимисл) або Путив, Путивол.

У 12 ст. Путивль став другим за значенням (після Новгорода-Сіверського) містом Сіверської землі , яка відділилася від Чернігівського князівства, а з кін.12 ст. – центром невеликого удільного князівства. У 1186 р. путивляни успішно відбили напад половців, що зафіксовано в Літописі Руському.

У 1239 р. Путивль був знищений одним із монголо-татарських загонів Менгу-хана. Життя в краї на деякий час завмерло і відродилося в зовсім іншу історичну добу.

Путивль.  Готель "Монастирський", вул. Калініна, №2 Путивль

У 1356 р. Путивль захопив литовський князь Ольгерд. Наприкінці 14 ст. місто стало повітовим центром, залишаючись також резиденцією місцевих князів. На початку 15 ст. князівське правління в Путивлі припинилося, й Путивльщина опинилася під владою рильського князя Василія Шемяка, а на початку 1500 р. територія перейшла до московського князя Івана ІІІ, що спричинило війну Москви з Литвою, яка завершилась перемогою Москви у 1503 р. У 1523 р. московський князь Василій ІІІ Іванович ліквідував останнє удільне князівство й призначив до Путивля свого воєводу – князя Ф. Плещеєва.

Потрапивши під владу Московського царства Путивль перетворився на головний форпост на його південно-західних рубежах і належав до першої прикордонної лінії захисту, а також став значним центром міжнародної торгівлі. Оскільки місто розташоване на українській етнографічній території, населення його було мішаним: поряд з російськими стрільцями жили українські козаки, ремісники, купці.

На межі 16-17 ст. в Путивлі з’явилися муровані фортифікації для захисту від добре озброєних західних сусідів. Фактично, з півночі до Городка прилягало нове місто з оборонним валом і тризубом головних вулиць-шляхів, які від Торгу розходилися на Конотоп, Новгород-Сіверський, Глухів і Рильськ.

Путивль Путивль

За загальною геометризованою структурою місто мало чотири вузлові точки Борисоглібський монастир на заході, фортифікаційний осередок на сході, згодом перетворений на Мовчанський монастир, дерев’яна цитадель (Городок) на півдні і Святодухівський монастир на півночі. Тепер первісна частина називалась Старим (Дерев’яним або Верхнім) городом, а нова – Меншим городом (або Новим земляним городом. Також до сер. 17 ст. місто було захищене дрімучим лісом, що переходив у знамениті Брянські хащі.

З 1613 р. в період Смутного часу в Московській державі Путивль потрапив під владу Речі Посполитої, і лише за Деулінською угодою 1618 р. Москва повернула його собі. В тому ж році місто захопили й поруйнували запорізькі козаки під проводом гетьмана Петра Конашевича – Сагайдачного. Після цього в 20-х рр. 17 ст. вживались заходи для підсилення всіх міських укріплень.
У 30-х-40-х рр. 17 ст. українські селяни й козаки тікали від польсько-шляхетського гніту на незаселені території Слобожанщини, прибували до Путивля, звідки воєводи розподіляли їх по волостях. Були випадки, коли до Путивля одночасно приходили до 10 тис. переселенців. У листопаді-грудні 1653 р. в Путивлі перебувало російське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним, яке їхало на Переяславську раду. У 1654 р. відбулося об’єднання Гетьманщини з Московським царством.

Путивль. Мовчанський монастир Путивль

У добу найбільшого розквіту, в сер. 17 ст. в Путивлі налічувалося 26 храмів та 4 монастирі. Впродовж 18 ст. більшість дрібних храмів було ліквідовано, а ті дерев’яні, що лишилися поступово замінили мурованими.
1677 р. у зв’язку з т. зв. Чигиринськими походами Московська держава почала зміцнювати оборонну лінію своїх південно-західних кордонів, внаслідок чого було збільшено потужність путивльських міських укріплень. Під керівництвом путивльського воєводи князя Василя Голіцина ширину валу довели до 9 м, глибину – до 6 м, ширину валу – до 4,5 м, висоту – до 4 м. Міський вал мав шість брам. Нині жодних слідів валу не лишилося.

З 1680-х рр. у зв’язку з переміщенням торгових шляхів і державних кордонів починається занепад міста. З 1708 р. Путивль став повітовим містом Київської губернії, а з 1732 р. Бєлгородської губернії. З 1779 р. його передали до складу Курського намісництва, а з 1797р. й до 1920-х рр. він був повітовим містом Курської губернії.
У 1784 р. почався новий етап розвитку Путивля, коли російська імператриця Катерина ІІ затвердила проект перепланування міста. Як наслідок, лише південна частина міста в умовах складного рельєфу зберегла стародавнє ландшафтне планування. Населення міста в цей час становило 4 тис. чоловік.

Впродовж 19 ст. в Путивлі поступово зменшувалася кількість церков і станом на 1914 р. їх залишилось 7. Значного розвитку набуло цивільне будівництво, зводяться панські будинки, адміністративні, торгівельні та навчальні будівлі. Радянський період приніс руйнування шедеврів архітектури та спотворення міста. У 1986 р. було створено Путивльський історико-культурний заповідник до складу якого ввійшли найважливіші пам’ятки архітектури та археології.

Путивль. Колишні торгові ряди купців Пономарьових, вул. Кірова, №61 Путивль

Джерело:
За матеріалами Монастирі та храми Путивльщини/В.В.Вечерський.- К.:Техніка, 2007.- с.10-45
Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України/А.П.Коваль- К.:Либідь, 2001.- с.229-230

 


Переглянути Путивль на карті більшого розміру
   
Путивль, Путивльський р-н, Сумська обл. | Мандрівка Україною Travelua