Берегово
Місто Берегово (Берегове, угор. Beregszasz) – районний центр Закарпатської області , розташований на берегах р. Вірке, що з’єднує р. Боржава з р. Латориця, відомий своїми традиціями виноградарства та виноробства.
Це єдине місто Закарпаття, де переважна більшість населення угорці, поряд з якими проживають представники ще більше ніж 40 національностей. Мови спілкування: угорська, українська, російська.
![]() |
![]() |
Місто називають “Українською Угорщиною”. Тут навіть таблички з назвами вулиць двомовні і є свій місцевий час.
На території міста знайдено поселення пізнього палеоліту,неоліту та бронзи, слов’янське та давньоруське городища.
За книгою відомого реформатського письменника П.П. Ференца (1649-1716) на території сучасного Берегово існувало поселення римлян під назвою Перігіум, проте наукових обґрунтувань ці дані не мають.
З 11 ст. територія входить до землеволодінь угорських феодалів. Після смерті угорського короля Андраша І (р.п. 1046 – 1060) його володіння перейшли у спадок синам його брата Бейли І (р.п. 1060 – 1063) – Гейзі, Ласло та Ламперту. Територія Берегово перейшла безпосередньо до Ламперта, який і вважається засновником поселення на берегах Вірки в 1061-1063 рр.
В 1100 р. в місті було побудовано готичний костел, що є однією з найстаріших будівель Закарпаття (пл. Ф. Ракоці II).
![]() |
![]() |
У 1241 р. храм, як і загалом все місто, було зруйновано монголо-татарами на чолі з ханом Батиєм. Написи з датами на різних частинах костелу свідчать , що відновлення храму відбувалося протягом 15 – 16 ст.
![]() |
![]() |
![]() |
В 1519 р. костелу було надано статус собору. В 1657 р. храм було пограбовано та зруйновано польським військом князя Любомирського. Згодом собор відновили, але в 1686 р. будівля знову згоріла під час штурму військами Ілони Зріні австрійських військ, які намагалися захистити себе стінами храму.
Відновлено його було лише в 1839 -1846 рр. графом Шенборном. Відбулася часткова перебудова під керівництвом архітектора Альберта Тіхлера. 1 листопада 1846 г. собор освятили на честь Воздвиження Чесного Хреста.
![]() |
![]() |
В 1900 р. відбулася ще одна реконструкція, що вважається досить невдалою. Архітектурі сучасного храму притаманні риси готики Східної Словаччини.
Орган для собору створено 1899 р., а неоготичний олтар в 1907 р. Служби проводять угорською мовою.
На стіні будівлі встановлено меморіальну дошку засновнику міста – князю Ламперту.
Перед головним порталом храму стоїть бронзовий бюст короля Іштвана І Святого (р.п. 1000 – 1038), засновника Угорського королівства.
![]() |
![]() |
На південній стороні собору встановлено сонячний годинник.
У 1141 р. після численних спустошливих нападів половців король Гейза ІІ (р.п. 1141 – 1162) переселив в поселення саксонців, від чого його почали називати Сасом, Лампертсасом, Лампертхазою (угор. Villa Lamperti).
Звичайно існує й народна легенда заснування міста, за якою пастух Сас на місці сучасної римо-католицької церкви в ямі, розритій копитами воюючих між собою биків, знайшов великий скарб і побудував на цьому місці церкву, а навколо неї місто, яке пізніше почали назвати Берегсасом.
Що стосується назви Берегсас, то її почали використовувати з 1274 р. Назву Берегово місто отримало лише в 20 ст., але не будемо забігати наперед.
У 1247 р. поселення отримало статус королівського міста, а в 1271 р. – стало центром комітату Берег. Розквіт міста припав на період правління короля Лайоша (Людовика) I Анжу Великого (р.п. 1342 – 1382). Але вже наприкінці 14 ст. Берегово стало частиною Мукачівської домінії та перейшло у володіння князя Корятовича, а згодом магнатів Гуняді.
Починаючи з другої половини 16 ст. власниками міста були Буді, Ракоці, Магочі, Естергазі.
В 1566 р. Берегово було черговий раз розграбоване військами турецького султана, внаслідок чого відновлення міста тривало майже 50 років.
В 17 ст. землі перейшли у володіння трансільванського князя Габора Бетлена, який побудував у місті свій палац на місці зруйнованого реформаторами католицького монастиря (вул. Г. Бетлена, №1).
![]() |
![]() |
“Графський двір” являє собою ансамбль споруд в бароковому стилі. Ансамбль складається з житлового корпусу та двох господарських будівель, що утворюють прямокутний двір. Центральна будівля прикрашена шістьма колонами, а на фасаді зберігся напис “Бетлен, 1629”.
Будівля в 1686 р. постраждала від пожежі,а також неодноразово перебудовувалась з додаванням інших архітектурних стилів.
![]() |
![]() |
З 1945 р. “графський двір” займає Берегівський професійний ліцей сфери послуг, а з 2002 р. відкрився музей Берегівщини, що складається з 4 залів.
Місто грало велику роль у визвольній антигабсбургській війні 1703-1711 рр. та у визвольній війні 1848-1849 рр.
В 1725 р. в східній частині міста поселилися українці та створили свою релігійну общину. В 1825 р. для цієї общини було зведено кам’яну церкву. Сучасна назва храму – Церква Блаженної Діви Марії – матері Христа (вул. Т. Шевченко).
В 1728 р. Берегово переходить до рук графа Лотара Франца Шенборна. У 1869 р. Берегово отримало статус міста, а в 1872 р. було введено в дію залізничну станцію за маршрутом Берегсас-Чоп-Будапешт.
У березні 1919 р. в місті проголошено радянську владу, а у квітні – окуповане румунськими військами.
У 1919-1938 рр. за Сен-Жерменським та Тріанонським мирними договорами Берегсас територіально увійшов до складу Чехословацької республіки та перейменований на Берегово.
У 1938 р. за Віденським арбітражем місто знову ввійшло до складу Угорщини.
У 1944 р. – Берегово зайняли війська радянської армії, внаслідок чого на каторжні роботи було вивезено більш ніж 1,5 тисяч угорців.
У червні 1945 р. Закарпаття увійшло до складу радянської України, а в 1946 р. Береґсас офіційно знову був перейменований на Берегово.
У 1954 р. на базі колишньої літньої резиденції графа Шенборна створено Берегівський вин завод (вул. Шевченко, №120). Вхід на територію заводу закритий, а сама будівля знаходиться в жалюгідному стані.
![]() |
![]() |
У Берегово споруджено пам’ятники Ш. Петефі, Л. Кошуту, Г. Бетлену та Д. Ійешу. Також відкрито понад 40 меморіальних дощок діячам історії, культури та мистецтва.
У місті чимало вартих уваги місць.
В центрі міста на площі Л. Кошута розташована реформаторська церква, перша згадка про яку сягає 1247 р. Храм неодноразово перебудовувався та відновлювався. Башта-дзвіниця з годинником з’явилася в середині 19 ст.
В 1919 г. під час чехословацької окупації храм постраждав від пожежі і був відбудований в 1922 р.
![]() |
![]() |
Навпроти церкви знаходиться колишній палац комітатського суду (пл. Кошута, №6), побудований в 1908-1909 рр. в стилі необароко з елементами архітектури ренесансу (арх. Ф.Яблонський, І. Копасів, Я.Копасів).
Фасад будівлі складається з центральної частини та правого і лівого крила з дахом типу мансарди.
![]() |
![]() |
Під час Другої світової війни в будівлі розмістились комітатські та міські заклади, поліція та суд, а по завершенню війни і до 1971 р. – військова казарма. З 1971 р. й до проголошення незалежності України в 1991 р. в приміщеннях палацу діяв завод точної механіки.
В 2002 р. за підтримки угорської сторони почалась відбудова палацу правосуддя, що знаходився в жалюгідному стані. Нині тут діє Закарпатський угорський інститут ім. Ф.Ракоці ІІ.
![]() |
![]() |
Поряд з палацом правосуддя в 1909-1910 рр. було побудовано готель “Роял”, перейменований в радянські часи на готель “Дружба”.
Booking.com |
![]() |
Сьогодні в його приміщеннях знаходиться гуртожиток ім. Ференца Кельчеї (пл. Кошута, №2).
![]() |
![]() |
Праворуч розташована площа Героїв.
![]() |
![]() |
Ліворуч – колишня Велика синагога, в приміщеннях якої з 1976р. діє Палац культури та відпочинку.
На вул. Сечені під №32 та №34 знаходяться т. зв. будинки-близнюки поч. 20 ст. Краще зберігся палац Г. Кубовича в стилі модерн. Друга будівля , де свого часу жив архітектор Ш. Мейгеш, повністю втратила декор. За радянських часів тут були комунальні квартири.
![]() |
![]() |
За Палацом культури знаходиться двоповерхова будівля, 1912р. колишньої єврейської ритуальної лазні, де нині розміщений Берегівський філіал Приват Банку (вул. Сечені).
![]() |
![]() |
На вул. Мукачівській, №3 знаходиться одна з історичних пам’яток міста – колишнє управління комітату Берег.
Першу будівлю, зведену в 1880 р., знищила пожежа, але вже в 1890 р. завдяки довгостроковому кредиту угорської влади управління відбудували.
Будівля складається з центрального фасаду та двох корпусів. Центральну частину підкреслюють дев’ять колон на другому поверсі. В будівлі є великий актовий зал з неокласичним декором, де відбулися важливі історичні події та приймалися імениті гості міста.
![]() |
![]() |
Нині приміщення колишнього управляння займає Берегівський Медичний коледж та декілька районних державних установ.
Поряд, на перехресті площі Героїв та вул. Мукачівської, в будівлі колишнього готелю “Орослан” (угор. – “Лев”) побудованому в кінці 17 ст. у стилі бароко, з 1993 р. діє Угорський національний театр імені Дюли Ійєша.
![]() |
![]() |
З 1967 р. в місті діє спортивна база “Закарпаття” (пл. Корятовича, №1) . На її території діє готель, кафе та відкритий 50-ти метровий басейн з термальною мінеральною водою.
Спочатку база призначалась лише для спортсменів зі всього Союзу, а через деякий час геологи, зробивши лабораторні аналізи підземних джерел, заявили, що вода має цілющі властивості. Подібні за складом води знаходяться в Новій Зеландії, Ісландії, на Камчатці та Сахаліні. Напередодні Олімпіади-80 в Берегово проводилися всесоюзні підготовки.
Кожен бажаючий може тут прийняти лікувальну ванну в теплій хлоридно-натрієвій мінеральній воді (+35 – +40 °C) в будь-яку пору року. Вода басейну рекомендується для лікування урологічних, серцево-судинних, ендокринних, гінекологічних, стоматологічних захворювань, а також хвороб опорно-рухового апарату, дихальних шляхів, обміну речовин, нервової системи, захворювань шкіри.
Вхід до басейну платний. Ціна станом на травень 2010 р. – 20 грн.
![]() |
![]() |
Далі прямуємо через старовинний міст в венеціанському стилі 1853 р. до площі Ференца II Ракоці.
![]() |
![]() |
Поруч, на березі каналу Верке, розташоване колишнє казино комітату Берег побудоване в 1841 р. за ініціативи другого піджупана Томаша Етвеша (пл. Ференца II Ракоці, №1).
За “Основними правилами поведінки в казино” відвідувачі повинні були “мати гарний зовнішній вигляд, вміти культурно вести бесіду один з одним, дотримуватися правил поведінки в суспільних місцях”. В “правилах” також зазначалося, що керівництво закладу необхідно поновлювати кожного року.
![]() |
![]() |
З 1912 р. по 1913 р. здійснювалась реставрація будівлі під керівництвом інженера Шома Мейгеша за проектом арх. Дюли Бешенського. Площу перед казино було вимощено каменем, а поряд посаджено сакури. Будівля стала найгарнішою в місті. Особливо вражав гонтовий дах, округлі башти та верхня частина будівлі прикрашена керамікою та мозаїкою, що в сукупності зображували дивовижного павича. В приміщеннях казино проходили літературні та музичні вечори,бали, засідання.
Після Другої світової війни будівлю використовували як ресторан, а на початку 90-х рр. економічна криза змусила закрити заклад, внаслідок чого будівля почала руйнуватись і лише в 2003 р. ресторан було викуплено та відновлено. Нині тут діє ресторан-готель “Золотий павич”.
Перед будівлею встановлено бронзову скульптуру видатному угорському поету Шандору Петефі.
![]() |
![]() |
Неподалік ресторану-готелю “Золотий павич” , в центрі площі Ф. Ракоці ІІ, навпроти “Графского двору” відкрито монумент з нагоди 2000-річчя різдва Христового.
Поряд також знаходиться будівля колишньої комітатської пошти, 1836 р., що до наших днів використовується за призначенням.
На півночі від міста в Чопівці знаходиться реформаторська церква 13 ст. Храм був католицьким, потім в 1610 р. переданий кальвіністами.
Переглянути Берегово на мапі більшого розміру