Колочава

Село Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava) Міжгірського р-ну, Закарпатської області розташоване в долині між полонинами Стримба, Дарвайка, Барвінок, Красна і Ружа за 26 км від районного центру. Навколо села розташовано багато природних джерел з мінеральною водою. Найвідоміше з них – Боркут.

Колочава є одним з найбільших сіл на Закарпатті з населенням понад 8 тисяч осіб. Розмовляють тут верховинським діалектом (вплив румунсьих та німецьких переселенців). До складу села входять колишні присілки Брадолець, Горб, Гирсовець, Заверх, Затінь, Імшадь, Кальновець і Сухар.

Поселення заснували у першій половині 15 ст. кріпаки- втікачі, а назва його походить від річки Колочавки (притока Тереблі), яка протікає через село. Існують також інші версії походження назви села від слів “чавкати”, “колотити”, “виколочувати”, “колотнеча” тощо.

Письменник І. Ольбрахт писав у своєму романі “Микола Шугай – розбійник” про пращурів сучасних колочавців: “Це правнуки бунтівних невільників, які втекли від канчука і шибениць, підстаростів і отаманів пана Йосифа Потоцького, правнуки повстанців проти здирства румунських бояр, турецьких панів і мадьярських магнатів”.

Колочава

Пам'ятник заробітчанам

З середини 14 ст. землі в долині Тереблі належали феодалам Балку і Драгу та їх нащадкам. В першій половині 15 ст. ця територія входить до володінь феодалів Білкеїв, а з 1463 р. була передана феодалам Урмезеям. Після 1526 р. долина Тереблі ввійшла до складу земель Семиградського князівства. Населення Колочави було підпорядковане Хустському замку.

Документальні джерела засвідчують, що в 1801 р. в Колочаві було дві дерев’яні церкви. Одна з них – церква Зішестя Святого Духа, 1795 р. – збереглася до наших днів в присілку Горб.
Святодухівська двозрубна тридільна церква – пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури і належить до найвидатніших архітектурних досягнень Закарпаття.

Колочава Колочава

Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 р., а ікони вмонтували до іконостасу Шелестівської церкви, яка знаходиться в Ужгородському музеї архітектури і побуту.

Нині в будівлі храму діє музей, вул. Шевченко, №277. Домовитись про екскурсію заздалегідь можна з Василем Глебою тел. +38(098)966-50-22.

Дерев’яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви св. Трійці, 1928 р. й оббито бляхою.

Колочава Колочава




Після Першої світової війни Колочава стала прикордонною смугою трьох держав – Польщі, Румунії і Чехословаччини. До 1939 р. близько 80% сільських земель перейшли у власність до євреїв-корчмарів.
В 1934 р. в Колочаві проходили зйомки першого фільму про селянське життя на Верховині, в якому селяни грали самих себе. Картина мала успіх у Празі.

Навесні 1939 р. в Колочаву вступають угорські війська. Близько 50 єврейських родин було вивезено у табори, з них половина не повернулася.
У продовж 1939-40-х рр. через Колочаву сотні людей прагнули потрапити в Радянську Україну. Близько 200 колочавців втікають на територію Станіславівської (нині Івано-Франківської) області, проте отримують трирічне ув’язнення за нелегальний перехід кордону,частина втікачів гине в таборах, а частина була відправлена на передову під час боїв за Дуклянський перевал.

З приходом радянської влади в Колочаві почався “дикий призов” – озброєні військові вночі забирали молодих хлопців і відправляли в Донбас.
У радянський час в Колочаві працювала філія авіаційного заводу ім. Антонова, колгосп.

У місцевій школі, у 1982 р. був заснований музей Івана Ольбрахта, реорганізований у 1996 р. в етнографічний. У 2002 р. було встановлено бюст письменникові, вул. Т. Шевченка, № 77. Можна відвідати за домовленістю. Тел. +38(067)713-20-47; +38(067)305-60-24
Поряд відкрито експозиції “Чеська школа” та “Радянська школа“, вул. Т. Шевченка. Можна відвідати за домовленістю. Тел.: +38(03146)2-43-25; +38(097)184-75-79

У Колочаві з 1997 р. проходить фольклорний фестиваль. Організатором культурних заходів села є вчителька Наталія Царенко-Тумарець.
Уродженець Колочави, київський банкір та політик Станіслав Аржевітін на 2 га землі відкрив музей під відкритим небом “Старе село” – перший сільський музей архітектури та побуту на Закарпатті. На його території відтворено село стародавньої Верховини. Серед експонатів представлені пам’ятки культури різних часів, різних верств населення та різних видів діяльності: вівчарів, лісорубів, теслярів, мірошників та швеців). На жаль, нам не пощастило потрапити до скансену.
Музейний комплекс “Старе село” на Всеукраїнському конкурсі громадських музеїв у грудні 2009 р. отримав перше місце у номінації “Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини” та був визнаний найкращим, вул. Дружби, № 26. Тел.: +38(03146)2-43-25; +38(098)355-55-88; +38(097)177-32-04. Працює з 8:00 до 18:00

Колочава

Туристична карта Колочави

З 2009 р. відкрита “Колочавська вузькоколійка“, де кожен може відчути себе пасажиром історичної залізниці, провідником і навіть черговим по станції. Музей складається із раритетного паровозу та ешелону із 10-вагонами, вул. Дружби, № 26. Тел.: +38(03146)2-43-25; +38(098)355-55-88; +38(097)177-32-04. Працює з 8:00 до 18:00
Вже кілька років на схилі гори Стримба (1719м), що височить над Колочавою, влітку працює унікальний навчальний заклад – “Школа вівчарства“.

Колочава

Пам'ятник вівчарю

Цікавими для туристів будуть також “Лінія Арпада“, музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра
Можна відвідати за домовленістю. Тел. +38(096)658-38-91

Колочава Колочава
Колочава Колочава

музей “Блокпост” (музей-меморіал воїнів-інтернаціоналістів).

Колочава

На сьогодні у Колочаві налічується близко 50 пам’ятних об’єктів, 20 пам’ятників та 10 музеїв.

Не обійшлося в Колочаві й без переказів про “народного месника” Миколу Шугая (справжнє прізвище – Сюгай), який випорожняв кишені багатіям на лісових дорогах, проте був підступно вбитий своїми кумами.
Колочава часто страждає від повеней. У листопаді 1998 р. село було повністю відрізане від світу. Основна причина частих повеней – неконтрольована вирубка лісу у Карпатах, хоча село лежить у зоні Національного парку “Синевир”. Ускладнює екологічну ситуацію засмічення р. Тереблі побутовими відходами.

Вільшанське водосховище

На берегах Вільшанського водосховища плавають десятки тисяч пластмасових пляшкок.


Переглянути Колочава на мапі більшого розміру



Колочава (угор. Alsokalocsa, чеськ. Kolocava), Міжгірський р-н, Закарпатська область, дерев’яна церква Зішестя Святого Духа, музей Івана Ольбрахта, музей Чеська школа, музей Радянська школа, музей під відкритим небом “Старе село”, Колочавська вузькоколійка, Школа вівчарства, Лінія Арпада, музей бункерів групи Української Повстанської Армії, групи Штаєра | Мандрівка Україною Travelua