Свалява

Свалява (угор. Szolyva) – районний центр в Закарпатській області розташований у мальовничій долині р. Латориця біля підніжжя г. Стій.

Археологами знайдено залишки поселень древніх людей 1 тис. до н.е.,предмети епохи бронзи та неоліту, а в 1870 р. виявлена могила лицаря 9-10 ст. На голові воїна був позолочений шолом, а поряд зброя: меч, ніж та футляр зі стрілами. На місці поховання в 1999 р. встановлено обеліск.

Назва міста походить від староугорського та старослов’янського слова “сольва” – “місце, де тече солона вода”. Свалява була центром експортування солі з Марамороського комітату (сучасний Хустський, Тячівський, Рахівський та Міжгірський райони) в сусідні держави. В історичних документах різного часу зустрічаються також назви Золява, Солява, Солєва, Сольва. Проте є й інша версія походження назви міста від молдавського слова “валява”, що означає “долина”.

Свалява Свалява

В 13 ст. Свалява належала феодалу Бет-Бетке та входила до угорської держави, потім ненадовго перейшла до Галицько-Волинського князівства і в тому ж 13 ст. знову повернулась до угорських королів, які надавали поселення у володіння угорській знаті. Свалява була складовою частиною володінь магістра Аладара, роду Перені, а в 16 ст. стала власністю трансільванських князів.

В 17 ст. Свалява ввійшла до Мукачівсько-Чинадіївської домінії.
У 1657 р. Сваляву спустошили війська польського князя Любомирського.
В 1703-1711 рр. після визвольної війни поселення переходить до королівської казни,а в 1728 р. вся Мукачівсько-Чинадіївська домінія входить до володінь графа Лотара Шенборна.

Свалява Свалява

У 1873 р. жителі села постраждали від епідемії холери – з 48 хворих померло 28. На той час Свалява була невеличким селом на 135 будинків.





В 1881 р. через Сваляву прокладено залізницю Львів – Відень, що позитивно вплинуло на її промисловий розвиток, а в 1887 р. тут пройшла залізниця Мукачево – Стрий.
В 1863 р. в Сваляві створено церковну общину, а в 1900 р. побудовано церкву.

Свалява Свалява

Будівля зазнала кілька перебудов і після останньої в 1993 р. римо – католицький храм було освячено на честь Успіння Пресвятої Діви Марії.

На початку 20 ст. в Сваляві за участю німецького, англійського, французького та американського капіталів, на базі акціонерного товариства “Сольва”, починає діяти лісохімічний завод, що став одним з найбільших підприємств такого типу в Європі.
1908 р. створено агрошколу, яку в тому ж році закінчило 120 чоловік.
Під час Першої світової війни в жовтні 1914 р. Сваляву на деякий час зайняла російська армія під командуванням генерала Фесенка , а після повернення австрійських військ селян звинуватили у симпатії до росіян та розграбували.

Свалява Свалява

За післявоєнним європейським розподілом територій Свалява входить до складу Чехословаччини, а в 1928 р. стає центром адміністративного округу з нотаріальним, податковим, фінансовим управлінням та поштою.
В 1926 р. відкрито міську школу.

Свалява Свалява

Після розчленування Чехословаччини Закарпаття опиняється під владою Угорщини.
В 1935 – 1937 р. Православною общиною побудовано Успенську церкву. За часів радянської влади будівля функціонувала як склад. В 1990 р. храм віддали греко – католикам, а в 1991р. освятили на честь Воздвиженської Благодатної Діви Марії.

В 1939 – 1944 рр. місто носило назву Сольва.
Восени 1944 р. місто звільнено від фашистських окупантів. В Сваляву ввійшли радянські війська та військова комісія. Почалися масові арешти місцевих жителів угорської та німецької національностей. В місті було створено табір, де утримували арештантів. Більшість ув’язнених загинула в нелюдських умовах. 24 листопада 1989 р. в Сваляві на місці табору створено Парк пам’яті жертвам сталінського режиму, а в листопаді 2004 р. встановлено також Стіну пам’яті з меморіальних плит, де згадано 12 тисяч загиблих.
З 1957 р. Сваляві надано статус міста.

Нині Свалява є відомим бальнеологічним курортом, де знаходиться третина всіх джерел мінеральних вод Закарпаття. Околиці міста багаті гідрокарбонатно – натрієвими водами “Поляна Квасова”, “Лужанська”, “Поляна-Купель” та кислотно-вуглекислими водами типу “Боржомі”. Вчені вважають, що геологічний вік свалявських вод 65 мільйонів років.
Місцеві мінеральні джерела вперше згадуються в історичних документах у 1463 р., але є дані, що ще в 11ст. візантійський імператорський двір звертався з проханням до угорських королів про продаж цілющої солоної води з гірських джерел. У 1709 р. свалявські води відвідав угорський король Ференц Ліпот Ракоці Фельшовадасі (р.п. 1705 -1711), за якого джерельну воду возили до двору Петра І. В 1840 р. Шенборни здають в оренду джерела води “Маргіт” (нині “Лужанська”), а в 1842 р. на конкурсі в Будапешті свалявську воду визнано однією з найкращих та розпочато її експорт до Відня та Парижа під назвою “Solyvai”. У 1855 р. ця вода отримала золотий диплом на виставці європейських вод у Парижі. У 1884 р. свалявську воду високо оцінено на виставці у Відні. На той час її експорт уже складав до 1 млн. пляшок.

У Сваляві варто відвідати Михайлівську церкву , 1588 р.- пам’ятку дерев’яної архітектури лемківського стилю.

Свалява. Пам'ятку дерев'яної архітектури лемківського стилю Свалява. Пам'ятку дерев'яної архітектури лемківського стилю

Церква знаходиться на південній околиці міста (колишнє село Бистрий)
До 1759 р. церква стояла дещо вище та була освячена на честь св. Миколая.
Добре зберігся іконостас 18 ст.

Свалява. Пам'ятку дерев'яної архітектури лемківського стилю Свалява. Пам'ятку дерев'яної архітектури лемківського стилю

До 2001 р. церковний ансамбль доповнювала дерев’яна дзвіниця. На жаль, її було розібрано.

Свалява. Пам'ятку дерев'яної архітектури лемківського стилю Свалява. Пам'ятку дерев'яної архітектури лемківського стилю

В центрі міста також знаходиться церква Різдва Богородиці.

Свалява. Церква Різдва Богородиці Свалява. Церква Різдва Богородиці

 


Переглянути Свалява на мапі більшого розміру



Свалява, Szolyva, Свалявський р-н, Закарпатська область, Михайлівську церкву, пам’ятка дерев’яної архітектури лемківський стиль | Мандрівка Україною Travelua