Виноградів
Одна з найстаріших пам’яток палацової архітектури Підкарпатської Русі – палац Перені
Виноградів – районний центр Закарпатської області розташований на правому березі р. Тиса біля підніжжя Чорної гори, що є застиглим вулканом.
Територія міста та довколишніх населених пунктів була заселена ще 1млн. років тому, про що свідчать знахідки поблизу селища Королево. Згідно угорських хронік місто виникло навколо укріпленого слов’янського городища 9-10 ст.
В 10 – 11 ст. з поширенням на цій території влади угорських правителів на місці городища зводиться прикордонне укріплення.
В письмових джерелах місто вперше згадується в 1262 р. під назвою Севлюш (угор. “виноградний”), а в кінці 13 ст. стає адміністративним центром Угочанського комітату північно-західної частини Угорського королівства.
У 1307 р. король Карой (Карл) І Роберт Анжуйський (роки правління 1301 – 1342) дарує Севлюш одному з найвпливовіших феодалів Угорщини Беке Боршо. За історичними документами в 1308 р. Боршо на місці укріплення будує дерев’яну фортецю. Але сталося так , що Боршо не виправдав сподівань короля і виступив на боці його супротивників, які прагнули посадити на угорський трон Вацлава ІІ, тому після остаточної перемоги Карой Роберт у 1317 р. конфіскував та частково зруйнував фортецю.
У 1329 р. Карой Роберт прагнучи заручитись підтримкою вільних королівських міст надав Севлюшу широкі права і незабаром місто стало значним торгівельним центром.
У 1399 р. король Жигмонд (Сигізмунд І) Люксембург (р.п. 1387 – 1437), не бажаючи бути залежним від заможних волохів Драга та Балка, які в той час володіли значною частиною Угочанського та Марамороського комітату, передає місто та навколишні землі у володіння барону П. Перені. Волоські воєводи до кінця 15 ст. намагалися повернути ці землі, постійно нападали на володіння Перені і навіть розпочали судовий процес та все було марно.
Барон Перені на місці старої дерев’яної фортеці споруджує кам’яний замок, що мав форму чотирикутника з масивними квадратними кутовими вежами. Одним з архітекторів кам’яної твердині був італієць Аристотель Фіораванті.
Головну браму замку прикрашав герб родини Перені: річка, риба та вежа.
В 1405 р. барон Перені отримує у власність королівський замок Ньолаб і переносить туди свою резиденцію, а угочанський замок передає в ордену монахам-францисканцям. Назва “угочанський” пов’язана з тим, що Севлюш був центром угорського комітату – Угоча.
Саме у замку зберігались мощі св. Капістрана (1386 – 1456). Цього бернардинського ченця було канонізовано в 1724р. Він самотужки зібрав 60-тисячне військо і воював проти турків та єретиків на території Угорщини.
За участь населення в антифеодальному повстанні в 1514 р. місто було позбавлене ряду привілеїв та виплачувало контрибуцію, тому вже в середині 16 ст. із 266 господарств Севлюша здатними сплачувати податок виявилось лише 45.
У 1554р. нащадок барона П.Перені Ференц Перені приймає протестантську віру та переходить на служіння трансільванському князю Яношу II Зігмунду. Він вимагає, щоб католицькі священнослужителі залишили його володіння, а у 1556 р. здійснює збройний напад на замок. Монахів, що чинили опір було вбито, а їх тіла разом з мощами св. Капістрана кинуто до замкового колодязя.
Одна з народних легенд розповідає дещо іншу версію вигнання монахів із замку. У барона Перені була прекрасна донька, яку монахи заточили у монастирське підземелля, де та збожеволіла, а згодом після звільнення померла. Убитий горем батько наказав зруйнувати монастирський храм разом із замком та монахами.
Ференц Перені брав активну участь у нападах на королівські війська Фердінанда І (р.п. 1526 – 1564) і зрештою король відправляє проти нього загін. В 1557 р. замок було взято штурмом та зруйновано, а населення пограбовано.
Сьогодні ми можемо побачити лише горді руїни, які, на жаль, також доживають свого віку.
Угочанський замок отримав назву “Канко”. В письмових джерелах назва вперше згадується у 1573р. і за одніє з версій означає з угор. “кам’яна брила”, а за іншою назва походить від одягу монахів “канко” – плащ з овечої вовни. А за давніми переказами в часи міжусобиць, коли помер останній представник роду Арпад, замком володів розбійник Канко і саме від його імені замок отримав свою назву.
Під час антигабсбургської війни 1703-1711 рр. влада в місті належала повстанцям.
В 1717 р. місто пограбували, а потім спалили татари під командуванням хана Гірея. Справжнім лихом на довершення стала епідемія холери. Станом на 1720 р. населення міста складало всього 49 мешканців, а 1815 р. тут налічувалося уже 1773 жителі.
В 1919 р. в Закарпатті було встановлено Народну владу, але вже 25 квітня 1919р. місто було окуповане румунськими військами, а через деякий час опинилося під владою Чехословаччини.
В роки Другої світової війни Виноградів був центром підпільного антифашистського руху. В жовтні 1944р. місто було звільнене від фашистських окупантів.
У 1946 р. Севелюш був перейменований у Виноградів. Назва дуже влучна, адже виноградарством тут займались споконвіку.
Місто цікаве й іншими пам’ятками архітектури.
Одна з найстаріших пам’яток палацової архітектури Підкарпатської Русі – палац Перені (вул. Копаницька, №10)
Будівля кін. 14 ст. неодноразово перебудовувалася. Навколо палацу розбито парк, 1848 р.
Палац гармонійно доповнює флігель.
Праворуч від входу в 1989 р. було встановлено меморіальну дошку на честь Жигмонда Перені (1848-1849), який заснував у місті лікарню.
Сьогодні в приміщеннях палацу діє районний відділ освіти.
Монастир францисканців (вул. Шевченко, №8). До комплексу монастиря входить будівля костелу та келії.
Костел 14-15 ст. спочатку було зведено в готичному стилі, але в 1717 г. обитель була зруйнована татарами.
В 18 ст. будівлю відновили в стилі бароко.
Монастир зазнав ще однієї перебудови в 1889 р. Цього разу будівля в архітектурному плані набула форм класицизму. Кам’яні, двоповерхові корпуси келій 14-17 ст. збереглися майже в початковому вигляді.
З 1945 р. в монастирських приміщеннях розташувався історичний музей, а костел віддали православній общині, але згодом будівля кілька років пустувала.
В 1989 р. костел віддали римо-католицькій общині, яка за власний кошт і власними силами провела реставраційні роботи.
Вознесенський римо-католицький костел (вул. Миру, №2)
Перша згадка про храм сягає 1516 р. Костел було зведено в готичному стилі, але в 1556 р. будівлю зруйнували.
В 1668 р. костел відбудували монахи францисканського ордену, але в 1747 р. внаслідок пожежі зазнав чергової перебудовувати. Цього разу костел набув форм романського зодчества.
Свого часу костел також виконував роль певного суспільного центру, де міщани збиралися для вирішення важливих питань, а з вежі храму вартовий слідкував за можливим наближенням ворогів.
В костелі збереглись фрески 19 ст. та залишки фрагментів готичної кам’яної пластики біля алтарної частини храму.
До 1989 р. костел стояв закритий і діє лише декілька останніх років та належить римо-католицькій общині.
Севлюш увійшов у біографії багатьох видатних людей. Саме у Севлюші дав свій перший концерт, майбутній великий угорський композитор Бейла Барток (1881-1945), що проживав тут у 1889-1892 рр. На його честь названа дитяча школа мистецтв, встановлено бюст та відкрито кімнату-музей.
Останні роки свого життя прожив у Виноградові видатний угорський художник Імре Ревес (1859-1945). На його честь в місті встановлено бюст.
Де зупинитись
При зменшенні карти, можна побачити більше пропозицій. Наведить курсор на прямокутник з ціною для
того щоб побачити інформацію про помешкання, або натиснить щоб перейти на бронювання.
Booking.com
Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте або задайте питання першим