Любар

Любар – районний центр Житомирської області,розташований на берегах річки Случ.
На території сучасного Любара знайдено залишки поселень трипільської культури, пам’ятки доби бронзи, раннього заліза й черняхівської культури.
За часів Київської Русі на лівому березі річки Случ існувало давньоруське літописне місто Болохів, згадане в Іпатіївському літописі за 1150 рік і зруйноване татарами в середині 13 ст.
Сучасна назва населеного пункту пов’язана з іменем князя Любарта, сина литовського князя Гедиміна, який володів містом з 1324 по 1386 рр. Поселення називалося Любартів і входило до складу Литовської держави.

В 1491 р. в місті було побудовано дерев’яну синагогу. Після Люблінської унії 1569 р. Любартів був у підпорядкуванні Речі Посполитої, а з 1589 р. ввійшов до складу володінь князів Острозьких.
В документах від 1604 р. поселення згадується вже під назвою Любар.

Любар Любар

 

Любар Любар




До 1604 р. (за іншими даними 1616р.) відносять також заснування монастиря василіан, при якому до 1833 р. діяла друга за значенням школа на Волині. За час свого існування монастир неодноразово змінював назву та конфесії. У 1666 р. це був Георгіївський монастир (був він єзуїтським чи православним досі нема однозначної думки). З часом його захопили уніати та перейменували на Василіанський. У 1775 р. греко-католики відкрили при монастирі школу, де навчалося більше 400 учнів одночасно. Приміщення школи в стилі бароко добре збереглись до нашого часу, в них і зараз знаходиться навчальний заклад – Професійно-технічне училище № 37.

Після розподілу маєтностей Анною-Алоїзою Ходкевич у 1621 р. Любар ввійшов до володінь князів Любомирських, а потім послідовно Валевських, Карвицьких та Водзицьких.
Любомирськими було побудовано домініканський костел (1630 р.) та католицький монастир (1634 р.),знищені в часи козаччини в сер. 17 ст.
За сприяння князя Францішка Любомирського з 1752р. здійснювалося відновлення храму . Його урочисте освячення відбулося у 1765 р. на честь св. Міхала та св. Яна Непомука.

В монастирі зберігались портрети єпископів Хелмських, Плоцьких, Луцьких, Познаньських, Краківських, п’ять портретів Римських Понтифіків, картини з Святого Письма, сім картин із зображенням нападів татар. Тут діяла також друкарня та знаходилась велика бібліотека. До наших днів зберігся лише костел. Зараз це діючий храм на честь св. Міхала та св. Домініка.

Любар Любар

Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. жителі містечка боролися проти магнатів та шляхти. Неодноразово в місті побував і Богдан Хмельницький. За Зборівською угодою 1649 р. лівобережна частина Любара залишилася в межах шляхетської Польщі, а на правому березі міста розмістилося козацьке військо.

У 1651 р. Любар пограбували війська польського короля, а в 1653 р. місто розорили кримські татари. Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Любар відійшов до Польщі. Українське населення змушене було тікати до Києва та на Лівобережжя.
З 1793 р. Любар входить до складу Правобережної України та стає волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. З Любаром пов’язана також діяльність декабристів. Тут містився штаб Охтирського гусарського полку під командою А. 3. Муравйова.
У сер. 19 ст. Любар став значним економічним центром Волині. Тут працювали суконна фабрика, екіпажний, свічковий, 3 шкіряні, пивоварний і цегельний заводи, органна майстерня і ґуральня.

Любар Любар

На початку 20 ст. в містечку діяли 9 синагог Талмуд-Тора, єврейський театр, єврейська лікарня, школа, 116 лавок. Була навіть своя єврейська інтелігенція – лікарі, вчителі, артисти та музиканти.
У 1902 р. відкрилася дільнична лікарня, в якій працювало два лікарі й акушерка.
18 жовтня 1905р. під впливом революції, жителі Любара вийшли на політичну демонстрацію. Масові мітинги відбулися тут і 25 березня 1917р., а на початку 1918р. в Любарі встановлено Радянську владу.
З лютого 1918р. по жовтень 1920р. місто почергово було окуповане австро-німецькими військами, військами Директорії, військами буржуазно-поміщицької Польщі і зрештою звільнене військами Червоної Армії.

За рішенням Уряду УРСР в 1924 р. Любар віднесено до селищ міського типу.
В 1920р. Любарський волревком відкрив в одному з колишніх поміщицьких маєтків над Случем нову лікарню.
У 1936 р. збудовано маслозавод, збільшили випуск продукції вальцьовий і водяний млини, дві олійниці, шкірзавод, цегельно-черепичний завод.

На початку липня 1941 р. Любар опинився в смузі бойових дій Південно-Західного фронту, а 9 липня 1941 р. був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Гітлерівці почали криваві репресії і з серпня по вереснь 1941 р. тут було знищено близько 3 тис. евреїв. Місто звільнили лише 10 січня 1944 р., але бойові дії в районі Любара тривали ще протягом двох місяців.
У радянський час місто було адміністративно поділено на декілька населених пунктів, які фактично складають єдину територію: Старий Любар, Новий Любар, Юрівка, Стрижівка, Іванківці та Громада.

Любар Любар

Неподалік василіанського училища зберігся також палац (припускають що це палац Понінських) та брама.

Любар

Цікаво:
Згідно з “Планом Волинської губернії Новоградволинського повіту містечка Любар” кін. 19 ст. та публікаціями кін. 19 – першої третини 20 століття відомі наступні історичні та статистичні факти: “Местечко Любар 5-го стана уезда лежащий… в 87 верстах от города Житомира, – в плодородной, ровной местности, разделяемой р. Случь на две части, – по населению, [...] и другим особенностям можно считать выдающимся из среды прочих населённых мест Волынской губернии. Это местечко принадлежит к числу древних поселений, ибо первоначально построено было в числе прочих укреплённых городов и местечек в период Литовской истории Волыни – 1315-1569 гг., – следы, что сохранились до сего времени, именно: глубокий овраг, прорытый между рекою Случь и ея притоками, образующий маленькие островные до 40 дес. укрепления, где теперь Костёл во древнем базилианском монастыре, торговая площадь и православная церковь; притом надо заметить, что жители местечка по преданию до сих пор говорят, что здесь была когда-то крепость и Любар считался городом.
В местечке имеются следующие учреждения и живут следующее духовенство и другие: Женский монастырь, где монашествуют до 150 душ, 5 церквей и 6-я соборная местечковая, [...] церкви на кладбищах православных; Римско-католический костёл и каплица на кладбище”.
Інформація волинського краєзнавця 19 ст. Л.Рафальського у “Волынских епархиальных ведомостях” 1876 р.: “…Местечко, в коем находится православный монастырь, 8 или 9 православных церквей, кожевенный и винокуренный заводы.
В старом местечке обращает на себя внимание 2-х этажный помещичий дом и раскинутый возле него сад с парком; зелёная опушка их отражается в зеркальной поверхности лежащих со стороны местечка вод.”.

 


Просмотреть Любар на карте большего размера



Любар, палац Понінських, Любарський р-н, Житомирська обл., Георгіївський монастир | Мандрівка Україною