Спільноти Travel Ukraine & World
Youtube Telegram Instagram Facebook Pinterest Twitter

Мліїв

27.01.2012 300 Коментарі

Мліїв (давні назви — Мгліїв, Імліїв, Ітомгліїв) — село, центр сільської ради Городищенського району Черкаської області. Село розташоване на берегах річки Вільшанки. Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року, проте є припущення, що історія поселення сягає часів Київської Русі.

Село Мліївстолиця садівництва. Це – древнє поселення, що засвідчують археологічні знахідки доби пізнього палеоліту і ранньої бронзи. В X столітті в цій місцині, на південній межі Київської Русі, половецький хан Ітомглій розташував своє кочовисько вздовж ріки Вільшанки. Від імені хана стали називати поселення Ітомгліїв, Імгліїв, Мгліїв і нарешті – Мліїв. Перша писемна згадка про Мліїв належить до 1499 року. Після вигнання татар у 15 ст. Мліїв належав литовському роду Радзівілів, на початку 17ст. польському гетьману Конецпольському, в 1648 році Млієвом оволоділи війська Богдана Хмельницького і він став ранговим містечком гетьмана, проте за Андрусівським договором Мліїв знову відійшов до Польщі.

З початку 18ст. Мліїв з округою належав князю Любомирському. В 1766 році в селі почалося заворушення проти насадження католицизму. Шляхті вдалося схопити одного з найактивніших борців Данила Кушніра, якому, на очах зігнаних на майдан селян, відтяли голову і прибили до стовпа, а тіло спалили. Образ Данила Кушніра, використав Т. Г. Шевченко в поемі “Гайдамаки”.
В кінці 18 ст. село перейшло у власність російського князя Григорія Потьомкіна, а згодом до його племінниці Олександри Браницкої, яка в свою чергу передала своїй дочці Єлизаветі Браницькій, дружині князя Воронцова.
40-70 роки 19ст. – час бурхливої промислово-торгівельної діяльності цукрозаводчиків Яхненків-Симиренків.
У 1849 р. у Млієві було споруджено машинобудівний завод, на якому у 1851 р. побудовано перший металевий пароплав “Українець”.
В селі побував також Т.Г. Шевченко, якому Платон Федорович Симиренко, відомий в Україні цукрозаводчик та меценат, дав 1100 крб. на видання “Кобзаря”.


Син Платона Симиренка Лев, повернувшись у Мліїв із Сибіру після семирічного заслання, на орендованій землі заклав перші саджанці, на свої кошти утримував школи. У 1912 році у помологічному розсаднику Л.П. Симиренка нараховувалось майже 3000 сортів різних рослин, у тому числі яблуні 900, груші 889, черешні та вишні 350, персику – 115, абрикосу – 56, аґрусу – 166, горіха – 45. Крім того була зібрана велика кількість троянд (937 сортів), бузку і 305 різновидів хвойних дерев і кущів. Через кілька років колекційний сад і розсадник став найкращим у царській Росії. Тут було зібрано одну з найбагатших у Європі помологічних колекцій плодових і ягідних рослин.
У липні 1918 р. на базі помологічного розсадника Л.П.Симиренка створено центральну садово-городню дослідницьку станцію, яку очолив син Льва Платоновича професор Володимир Львович Симиренко. Створені нові сорти (Слава переможцям, Черкаське врожайне, Лісостепове та ін.), що прославили мліївських садівників.

Організаторами станції були: перший директор станції В.Л. Симиренко, професори Л.М. Ро і В.П. Попов, науковий працівник М.А. Гросгейм. За їх безпосередньої участі були створені і до 1927 року вже працювали наукові відділи плодівництва, овочівництва, ентомології, сільськогосподарської метеорології, фітопатології, технічної переробки плодів і овочів, агрохімії та інші.
У 1958 році в зв’язку із 70-річним ювілеєм помологічного розсадника Мліївській дослідній станції садівництва присвоєно ім’я засновника розсадника Л.П. Симиренка.

У 1967 році директором Мліївської дослідницької станції призначено М.М. Артеменко, який відродив дух Симиренкової установи і створив у будинку Симиренків (1855 р.) музей всього роду, а у будинку, де в 1859 році перебував Т.Г. Шевченко, було відкрито музей Великого Кобзаря. На жаль, ці будинки зараз занепадають.

У квітні 1989 р. дослідну станцію було реорганізовано в Мліївський науково-дослідний інститут садівництва Лісостепу України ім. Симиренка.
У 1992 році згідно наказу Президії Української академії аграрних наук інститут було перейменовано в Мліївський інститут садівництва ім. Л.П. Симиренка УААН, а в 2006 р. – в Інститут помології ім. Л.П. Симиренка УААН.


На сьогодні Мліївський інститут садівництва імені Л.П. Симиренка УААН має лише 200 га землі. Головна його робота – створення нових сортів плодово-ягідних культур, розробка інтенсивних технологій виробництва, розробка методики захисту багаторічних насаджень від шкідників та хвороб, маркетинг садівничої продукції та розсадництва. У Державному реєстрі сортів рослин України налічується близько 30 сортів мліївської селекції.
Із 22 дослідних господарств залишилося лише два. Літню школу садівників розформували. Місцеву школу-ліцей з біологічним ухилом перепрофільовано у звичайну середню школу. Навіть бронзові літери, з яких було викладено при підніжку пам’ятника в ім’я Льва Симиренка (1984 р.), щезли.

Мліїв

У селі діє православна церква Київського патріархату та родинна Свято-Троїцька церква Симиренків, побудована 1858 року. Титарем цієї церкви став О.І. Хропаль, одружений із сестрою Платона Симиренка. У церкві побували кращі представники української еліти XIX – початку XX століть, що відвідували видатних меценатів Симиренків: Тарас Шевченко, Павло Чубинський, Кость Михальчук, Олександр та Федір Кістяківські, Дмитро Григорович-Барський та багато інших.


Поруч із церквою розташований родинний цвинтар, на якому поховано представників родин Симиренків-Яхненків-Хропалів та їх близьких. Храм видатних інтелігентів України використовувалася радянською владою як сільський клуб, а на їх могилах влаштовували танці.

Мліїв

Завдяки включенню музею, парку, саду, родинного храму Симиренків до державної культурно-туристичної програми “Золота підкова Черкащини“, у Млієві здійснено комплекс реставраційно-відновлюваних робіт і 13 червня 2008 року у відбулося урочисте відкриття відбудованої Свято-Троїцької церкви.

Довідка:
Мліївська республіка
В 1920 році отаман Голий виступив проти більшовиків та проголосив створення Мліївської республіки. До республіки входили лісові урочища, де таборилися повстанці: Середин Яр, Марусин Яр, Ламані гори, Недашівський став. Базовим для отамана стало село Мліїв, де він знайшов підтримку селян. Повстанці боролися проти більшовиків, відстоювали інтереси селянства, перешкоджали діяльності чекістських прод-загонів. На підході до села стояв блокпост, шлях перекривав шлагбаум із табличкою “Мліївська республіка“. Протягом 1921-1922 років, завдяки ряду спецоперацій та терору ЧК – Мліївська республіка та національний повстанських рух в околицях були ліквідовані.

 

Де зупинитись

Для того щоб побачити більше пропозицій житла, рекомендуємо підлаштувати масштаб карти під ваш пристрій. Наведіть курсор на прямокутник з ціною для оримання інформації про помешкання, та натиснить щоб перейти на бронювання.


Booking.com

Де знаходиться

Сервіси, якими ми користуємося, коли плануємо подорож


Booking.com - Найбільший сервіс пошуку готелів. Знижки 10% - 15%. Наш досвід бронювання.

Hotline.Finance – Онлайн-сервіс страхування подорожей, зелена картка "green card", ОСАЦВ, КАСКО, страхування майна. Постійна знижка -6% з промокодом TUW6 . Наш досвід страхування.

INFOBUS.eu | Квитки онлайн - Інтернет-платформи з продажу квитків на автобус, Ж/Д, Авіа, наявність, акції.

Viator - Замовити екскурсії від місцевих гідів.

DiscoverCars – Сайт з високим рівнем відгуків клієнтів для порівняню прокату автомобілів. Наш досвід оренди авто.

Коментарі
Олександр 05.02.2021 14:41 Відповіcти
При СРСР все, що вирощували в садах станції відвантажувалося до "Звьоздного городка" там ще виготовляли непогані ягідні вина їх теж можна було дістати тільки по великому блату. Ще мліївщина відома своїми лісами, деревиною Мліївський лісгоп і сьогодні забезпечує деревиною не одну область.
admin 06.02.2021 20:14 Відповіcти
було б цікаво дізнатись про вино, є якась інформація ?

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*