Немішаєве

Немішаєве – смт. Бородянського району Київської області.
На території сучасного смт. Немішаєве збереглись руїни палацу власником якого у 18 ст. був придворний церемоніймейстер, а також вихователь Великого князя Констянтина Павловича граф Карл Іванович Сакен. Після його смерті маєток перейшов до володінь камергера Івана Христофоровича фон дер Остен Сакен, а від нього вже до його сина – генерал-майора Карла Івановича фон дер Остен Сакен. Маєтку належали також землі сіл Мироцьке, Микуличі, Бабинці, Пилиповичі, Пороскотень.

Коли генерал-майор граф Карл Іванович фон дер Остен Сакен виїхав за кордон, землі викупив пан Оштахов, а після його смерті маєтком керувала його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він вже придворному міністру, нащадку намісника царя на Кавказі, графу Воронцову-Дашкову.

Граф Воронцов-Дашков подарував частину землі помічнику Антону Йосиповичу Красовському. Згодом на землях Красовського, в зв’язку з будівництвом залізної дороги Київ-Ковель, у 1902 р. виникає селище Немішаєве назване на честь чудової людини – Клавдія Семеновича Немішаєва, який керував залізницею в 1896 – 1905 рр. після Олександра Парфенійовича Бородіна.

У 1904 р. новим власником маєтку став Кулик Андрій Моїсейович, який був простим, але дуже заможним селянином (про те як йому це вдалося існує чимало легенд, але це тема іншої розмови).

В радянські часи палац було віднесено до території смт. Немішаєве. Тут розташувався клуб Немішаївського біохімзаводу, про що й досі згадують мешканці селища. Перед будівлею було встановлено пам’ятник Леніну (доволі символічно для радянського часу). Але однієї ночі заводський клуб охопила пожежа, у якій згоріли не тільки старовинні меблі, але і будівля палацу. Мешканці села розповідають, що місцева влада дуже посприяла руйнації цього чудового палацу і зробила все можливе щоб жителі не змогли зберегти будівлю. З кожним роком маєток все більше руйнується і, на жаль, немає надії на його відродження.

Старі світлини