Спільноти Travel Ukraine & World
Telegram Instagram Facebook Youtube Pinterest Twitter

Старокостянтинів

19.04.2021 25

Про велич та міць укріплень міста говорить те, що починаючи з 1575 р. кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом.

Старокостянтинів — місто обласного значення, центр Старокостянтинівського району Хмельницької області. Розташоване на берегах річки Случ.

Старокостянтинів
Поселення засноване як село Колищенці (Колищенец, Поміщенці) вперше згадується в указі польського короля кременецькому старості від 5 березня 1505 р., щоб той “допустив Івана Лабунського у володіння селами Грибенинка, Сахнівці і Колищенці”.

Для укріплення своїх володінь від нападів татар зі сходу К. Острозький почав частинами викуповувати у родини Лабунських село Колищенці, а з 1561 р. Острозькі володіли селом повністю. До того ж 26 березня 1561р. князь отримав від короля Сигізмунда Августа привілеї на заснування міста.

Спочатку місто називалося Костянтинів, але після заснування О. Острозьким міста Новокостянтинова (нині село Летичівського р-ну Хмельницької обл.) на початку 17 ст. було перейменоване на Старокостянтинів.

У 1571 р. Острозький закінчив будівництво замку та укріплень навколо міста. Всі ці заходи були пов’язані з тим, що через місто проходив Чорний шлях, котрим татари нападали на польські землі.
Виходом з міста слугували троє воріт: Старицькі, Меджибіжські, Львівські.

Господарські будівлі західної частини замку з церквою та баштою слугували стіною. У центрі замку височіла дерев’яна сторожова вежа.
Про велич та міць укріплень міста говорить те, що починаючи з 1575 р. кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом. Навіть тридцятитисячна орда не змогла подолати міцні мури.

У 1593 р. під Старокостянтиновим були розбиті війська повстанців під проводом Криштофа Косинського, а в 1595 -1596 рр. через місто проходили війська під проводом Северина Наливайко.
У 1620 р. на Януші (Івані) Острозькому урвалася чоловіча лінія роду Острозьких, а землі перейшли у володіння князів Заславських.
У 1636 р. в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам’яний бастіон для зберігання пороху.

У 1648 р. під Старокостянтиновим, біля села Пилявці, відбулася битва козацької армії та армії під проводом Яреми Вишневецького та Домініка Заславського.
Селяни і міщани краю брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти польського поневолення в 1648 -1654 рр.
З 1682 р. містом володіли князі Любомирські.
У 1753 р. тодішній володар Острозької ординації князь Януш Сангушко розділив землі між членами великого родинного клану, але з правом власного довічного користування.
В травні 1787 р. в замку зупинявся король Станіслав Август Понятовський.
З 1793 р. Старокостянтинів увійшов до складу Російської імперії.

В кінці 19 – на початку 20 ст. в місті працювали цукровий завод, тютюнові фабрики, миловарня, свічковий, цегельний і салотопний заводи, маслобойні, кузні, цехи обробки шкіри, водяні млини.
В 1916 р. через місто пройшла залізнична колія Гречани-Шепетівка, що сприяло господарському розвитку міста.
На Старокостянтинівщині з 1917 по 1921 рр. 28 разів встановлювалась радянська влада.

До нашого часу збереглася частина палацового комплексу з баштою та Троїцькою церквою, дзвіниця та в’їзні ворота. Під замчищем знаходяться підвали з колодязями-камерами, що ведуть до річки.
Костел Іоанна Хрестителя та кляштор капуцинів з триарковою дзвіницею побудований на кошти Януша Сангушко італійським зодчим Паоло Фонтана в 1754р.
Руїни домініканського кляштору (1612 р.) з баштою (1570 р.).

Сторожова башта входила в систему міських укріплень та слугувала дзвіницею прилеглої до неї міської церкви Воздвиження. Після того як старший син К. Острозького Іван прийняв католицизм і заснував домініканський кляштор, вежа стала частиною монастирського ансамблю, а церква Воздвиження перетворилася на костел.

В 30-х рр. 19 ст. царська влада ліквідувала монастир і лише з 1853 р. костел було освячено як міський Хрестовоздвиженський собор. Споруда костелу зазнала змін за проектом архітектора Е. Жибера отримавши риси псевдоросійського зодчества.
В 1919 р. петлюрівська армія перетворила архітектурний ансамбль на руїну.
Під баштою збереглися підземелля. На одній із стін почав проявлятися образ Божої Матері.

В місті можна також подивитися церкву Пресвятої Богородиці 1807 р., полкову Андріївську церкву, пам’ятний знак із погруддям К. Острозького(1991р.) та млин 1905 р.

Де зупинитись

Для того щоб побачити більше пропозицій житла, рекомендуємо підлаштувати масштаб карти під ваш пристрій. Наведіть курсор на прямокутник з ціною для оримання інформації про помешкання, та натиснить щоб перейти на бронювання.


Booking.com

Де знаходиться

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте або задайте питання першим

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Booking.com