Спільноти Travel Ukraine & World
Telegram Instagram Facebook Youtube Pinterest Twitter

Хуст. Хустський замок

02.03.2021 279

Хустський замок був побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху.

Історія Хуста тісно пов’язана з замком, від якого нині залишились лише живописні руїни. Будівництво деревяної фортеці для захисту кордонів, приборкання переможених русичів та охорони соляного шляху розпочалося на цьому місці близько 1090 р., за правління короля Ласло I Святого (р.п.1077-1095) і тривало до 1191 р. за правління Бейли ІІІ (р.п.1172-1196). Є дані, що дата 1191 р. була висічена на камені серед руїн замку, тому історики вважають її роком завершення одного з перших етапів будівництва фортеці.

Хустський замок
Зведення фортеці обернулася для мешканців найближчих поселень десятирічною повинністю. Чоловіки, жінки та діти в руках виносили каміння на вершину гори.

У 1242 р. фортеця та місто були зруйновані татарами. За угорськими хроніками в цей період фортеця належала воєводі Хусту. У 1318 р. форпост було відновлено. Слід зазначити, що перебудова замку для посилення та удосконалення його обороноздатності велась постійно.

З 1281 по 1321 рр. місто входило до Галицько-Волинського князівства, а потім знову стало територією Угорського королівства. В 1329 р. Хуст разом з Вишково, Тячевом, Довгим Полем та Сігетом отримали статус вільних королівських міст.

Перша документальна згадка безпосередньо про замок відноситься до 1353 р. Відомо, що першим комендантом фортеці було призначено Яна Дралепського-Горвата. Хустський замок цього періоду захищав солекопальні та сплав лісу Тисою, контролював торговий шлях з Угорщини до Польщі, а також служив для захисту кордонів Угорського королівства.

З 1378 р. Хустський замок, замок Ньолаб та вся домінія за королівські борги були подаровані волоським воєводам Драгу та Балку, але вже в 1405 р. король Жигмонд (Сигізмунд І) Люксембург (р.п.1387 – 1437) передає Ньолаб та довколишні села своєму близькому другу та таємному канцлеру Імре Перені. Проте вже через деякий час замок залишився без господаря.

З 1445 р. і до кінця 15 ст. в замку господарювали комендант-жупан Петер Зовеї, жупан Янош Кендереш Маловмізі, граф Імре Заполяї, король Матяш Гунядї І Корвін, королева Беатріс Арагонська.

Хустський замок
В 1447 р., за часів жупанства Яноша Маломвізі, на території замку було зведено храм.
В 15 ст. Хустський замок використовувався також як в’язниця. Серед іменитих в’язнів фортеці був Міхай Сіладі, дядько Матяша Корвіна.

В 1511 р. король Уласло II (Владислав ІІ) Ягеллон (1490-1516) передає Хустський замок разом солеруднями й п’ятьма коронними містами в оренду за 20 тисяч злотих на рік графу Габору Перені.

В 1514 р. Хуст разом із замком опинилися в центрі повстанського руху під командуванням Д. Дожі, але повсталим так і не вдалося захопити фортецю. Після придушення повстання король відбирає Хустський замок у Перені.

Починаючи з 30-х рр. 16 ст. і до кінця 17 ст. місто разом із замком побувало у володіннях трансільванських князів, імператора Фердинанда I, генерала Георга Баста, Іштвана Бетлена і врешті стало частиною австрійської імперії.

Після облоги в 1546 р. військами Фердинанда І замок зазнав значної руйнації і за наказом австрійського імператора починає відновлюватися і перетворється на своєрідний комплекс оборонних, житлових та господарських споруд. Вежа в південній частині внутрішнього замку навіть дістає назву “Фердинанд”.


Booking.com


Із заходу від р. Хустця до замку піднімалася крута серпантинна дорога. Десь на півшляху стояв сторожовий будинок, від якого до замку вів таємний хід. Руїни будиночка помітні і сьгодні.
При вході у зовнішній замок було споруджено велику в’їзну браму, яку захищав прямокутний бастіон, що і нині видніється праворуч. Ліворуч знаходяться залишки другого бастіону, який захищав ворота та південний бік фортечного муру. На ділянці дороги, що вела до воріт внутрішнього замку розташовувалися житлові будинки.

Хустський замок
Внутрішній замок оточував глибокий рів, близько 8,5 м завширки, через який вів перекидний міст. По обидва боки воріт здіймалися високі кілеподібні вежі, в одній із них знаходився пороховий склад. Біля однієї з веж у скелі був викопаний колодязь, глибина якого сягала 160 м. За воротами внутрішнього замку були розміщені житлові та адміністративні приміщення, казарми, корчма, хліви і конюшні,кухня та замкова пекарня, кузня. Зі східного боку внутрішній замок завершувався двома могутніми бастіонами і високою кілеподібною вежею. Його північну частину охороняла квадратна сторожова Годинникова вежа, а північно-східну – Бубнова вежа. Бастіони внутрішнього замку були обладнані майданчиками для важких гармат.

Вежі були командними пунктами замку. Під час облоги в них перебували володарі замку зі своїми сім’ями. На другому поверсі замкового палацу, поряд із Годинниковою вежею,знаходились зимові покої володарів замку та коменданта, а з південного боку – літні.

В 1577 р. вже за наказом князя Трансільванського Криштофа Баторі була проведена реконструкція зовнішніх воріт, про що свідчить висічений на камені напис латиною: “Ці роботи проведені за наказом Вельможного пана Кріштофа Баторі з Шомло, князя Трансільванського, графа секеїв, літа господня 1577”.

Хустський замок
Ні татарська орда хана Гірея в 1594 р., ні польське військо на чолі з князем Любомирським в 1657 р., н і турецьке військо в 1661-1662 рр. не змогли взяти фортецю. Станом на 1669 р. для оборони Хустського замку було задіяно 50 гармат, 3 тисячі ядер, кілька тонн пороху, а круті схили Замкової гори та подвійні оборонні мури робили неможливим штурм замку одночасно з усіх сторін.

Про перебування турецької армії в 1660-1666 рр. на території Угорщини і зокрема на Закарпатті розповів у своїй “Книзі подорожей” турецький письменник та мандрівник Евлія Челебі. Мандрівник писав: “Хустський замок розташований на вершині гори Хасана, мури його високі та товсті, потужністю своєю він схожий на фортецю Іскендер, тому що висота його веж сягає небес. Житлові будівлі, повернені вікнами на захід, здіймаються одна над одною. Дахи палаців вкриті кольоровою черепицею, дахи церков – залізом, хрести на них з чистого золота і так сяють, що в того, хто дивиться на них, втомлюються очі і він змушений з повагою до них опустити погляд”.

В кінці 17 ст. Хустський замок починає втрачатисвоє стратегічне значення та занепадати. Гарнізон замку складався в основному австрійських інвалідів турецьких війн, які, не оотримуючи регулярно платню, займалися крадіжками та просили милостиню. З необачності вояків гарнізону на пороховому складі стався вибух, який знищив та пошкодив значну частину споруд у внутрішньому замку. В 1699 р. імператор Леопольд І віддає наказ силами жупи провести необхідні ремонтні роботи.

Під час визвольної війни 1703-1711 рр. Хустський замок був важливим опорним пунктом повстанців – куруців, що складалися як з угорського, так і з слов’янського населення. Саме тут керівники повстанців у 1709 р. скликали семигородський сейм та проголосили незалежність Трансільванії.

Хустський замок
В 1711 р. після перемоги Габсбургів в Хустському замку була розміщена австрійська залога, але повністю відновити напівзруйновану фортецю було неможливо за браком коштів.

В 1717 р. місто пережило напад 12-тисячної орди кримських татар, які обмежились лише пограбуванням та захопленням невільників і не штурмували фортецю. Гарнізон Хустського замку наздогнав ординців поблизу села Вишково і разом з чоловічим населенням села завдав татарам поразки в урочищі Стримтура. Проте загарбники встигли жорстоко вбити близько 300 жінок і дітей, які ховалися в приміщенні церкви. Народне ополчення знищило близько 6000 нападників, звільнило 7000 невільників та захопило близько 8000 тисяч татарських коней. Це була остання спроба татарського набігу на Закарпаття і останній героїчний вчинок гарнізону Хустського замку.

В 1749 р. намісницька комісія офіційно проголосила, що Хустський замок втратив своє стратегічне значення і було прийнято рішення про перевезення військової матеріальної бази до Кошиць.

Хустський замок
У 1766 р. внаслідок вибуху порохових складів під час грози, Хустський замок та всі будівлі на його території були зруйновані або згоріли. У вогні загинуло багато людей, оскільки камінням засипало єдиний вихід із замку. Для проведення ремонтних робіт було виділено кошти, збільшено чисельність гарнізону, але відродити фортецю не вдалося. Замок руйнувався, а солдати гарнізону наполегливо скаржилися керівництву на нестерпні умови служби і врешті в 1773 р. імператриця Марія-Терезія вповноважила свого сина – Йозефа ІІ, оглянути Хустський замок. Майбутній монарх впевнившись у неможливості відродити зруйновану фортецю віддав розпорядження перевести гарнізон до Мукачівського замку.

З дозволу влади руїни Хустського замку стали джерелом будівельного матеріалу для спорудження різних державних будинків у місті та римо-католицького костелу св. Анни.

Підтвердженням цьому є напис на стіні храму латинською мовою: “Це частина замку Хуст, зруйнованого, але непереможеного більш сильного у престолі живого Бога”.

На початку 18 ст. на території Закарпаття в цей час активно діяли повстанські загони опришків на чолі з Григором Пинтею, Федором Бойком, Іваном Бецою та ін. Про повстанців Пинті до нас дійшло багато народних переказів, легенд та пісень. За однією з легенд саме Григір Пинтя зруйнував хустський замок та покарав гнобителів бідних селян. Народний месник начеб – то видовбав з дерев’яної колоди гармату, встановив її на високій горі Чебрин та двома пострілами знищив неприступну фортецю.

Де зупинитись

Для того щоб побачити більше пропозицій житла, рекомендуємо підлаштувати масштаб карти під ваш пристрій. Наведіть курсор на прямокутник з ціною для оримання інформації про помешкання, та натиснить щоб перейти на бронювання.


Booking.com

Де знаходиться

Коментарі

Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте або задайте питання першим

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Booking.com