Миропіль

Миропіль – селище на берегах річок Случ та Чоботівка Романівського району, Житомирської області.

На території селища знайдено знаряддя часiв неолiту, поселення трипільської культури, слов’янські кургани 6 – 8 ст. та давньоруське городище.
Перша документальна згадка про Миропіль як про село Сапогів в Литовській метриці датується 1440-1498 рр. В кінці 16 ст. поселення стало називатися Миропіллям, а пізніше – Мирополем.
Миропіль був у власності Острозьких, Любомирських, Валевських, Джедуських, Ростворовських, а з 1846р. до 1917р. належав родині Чапських.

Палац Чапських

Після реформи 1861 р. в Мирополі розвиваються винокурний, пивоварний, вовночесальний промисли та виробництво будівельних матеріалів.
Значним промисловим підприємством селища була паперова фабрика Чапських , перша документальна згадка про яку відноситься до 1832 р. Фабрику орендували Шапіто, Фреков, Дінісман, Кастелян.
В 1872 р. вступає в експлуатацію залізниця Бердичів-Шепетівка.
Сучасний Миропіль утворено об’єднанням сіл Кам’янка, Старий Миропіль, Новий Миропіль та Миропіль в 1957 р.

Архітектурною пам’яткою Мирополя є римо-католицький костьол Св. Антонія, побудований у 1820 р. Анною Ростворовською. Зовні споруди костьолу встановлено скульптуру святого Антонія.

На перехресті вулиць Жовтневої і Комінтерна в сер. 19ст. було встановлено кам’яний хрест, який витесав місцевий майстер Степан Клименко. Хрест споруджено з нагоди відміни кріпосного права.
В центрі села побудовано нову Свято-Миколаївську Церкву.