Невицьке

Невицьке (угор. Nevicke) – село Ужгородського району, Закарпатської області розташоване на правому березі річки Уж на відстані 12 км від м. Ужгород.
Люди заселяли цю територію з давніх давен, про що свідчать знахідки кам’яних сокир (доба неоліту 4 тис. до н.е.), прикрас і зброї (доба бронзи 2 тис. до н.е.), кераміки та речей пізніших часів.

Невицьке Невицьке

Історія села тісно пов’язана з Невицьким замком, розташованим неподалік на горі вулканічного походження на висоті 260 м н.р.м. Проведені розкопки дають підстави припустити, що замок побудували в 12-13 ст. на місці більш ранньої дерев’яної фортеці.

Невицьке

За народними переказами першу дерев’яну фортецю на цьому місці побудувала слов’янська княгиня задовго до приходу угорських племен у Придунайську низовину. Фортеця слугувала укриттям для жінок та дітей у разі нападу ворогів. Звідси й назва замку повязана з словом “невистка”, тобто наречена або дівчина.

Перші мешканці Невицького, імовірно, були замковими селянами, які виконували різні роботи, пов’язані з утриманням фортеці.
В 1241 р. Невицьке укріплення було зруйноване монголо-татарами, проте до середини 13 ст. було відновлене. Захисна система фортеці того часу утворювалася з валів, ровів та дерев’яного частоколу.

Стратегічно форпост мав дуже вдале розташовування, адже саме в цьому місці вузька долина р. Уж починає розширюватися, що дозволяло свого часу контролювати торгівельний шлях з Угорщини, який проходив через Ужоцький перевал в Галицько-Волинське князівство та до Польщі.

Невицьке Невицьке




Відомо, що у в 1279 р. угорський король Ласло IV Кун (р. п. 1272 – 1290) передає землі Ужанського комітату трансільванському воєводі Фінті з роду Обо (Аба). У 1290 р. король Андраш III (р.п. 1290-1301) призначив жупаном Ужанського комітату угорського феодала Омодея (брата Фінті Обо), місцем проживання якого була саме Невицька фортеця. Омодей Обо посилив оборонні можливості укріплення. У 1317 р. Невицька фортеця згадується як опорний пункт місцевої феодальної опозиції проти королівської влади Кароя (Карла) І Роберта Анжуйського (р.п. 1301 – 1342). З 1328 р. після остаточної перемоги Карла І Роберта володарем Невицького став вірний королю Янош Другет.

У період раннього середньовіччя селяни з Невицького постачали фортецю продуктами і паливом, займалися землеробством, скотарством, садівництвом, виноградарством. Протягом 14-15 ст. вже закріпачені на той час жителі Невицького втратили право переходити від одного феодала до іншого та отримали ряд повинностей. В 15 ст. посилилась антифеодальна боротьба селян-кріпаків Ужанської долини. Жителі Невицького брали участь в селянській війні 1514 р. в загоні П. Боршваї. Після придушення повстання феодали наклали на селян величезну контрибуцію.

Невицьке Невицьке

За господарювання Другетів на місці дерев’яної фортеці розпочинається будівництво кам’яного замку, який до початку 15 ст. був центром їхніх володінь. Після того як управління маєтностями Другетів було перенесене до Ужгород, Невицький замок перетворився на форпост для захисту підступів до Ужгородського замку.

Матеріалом для будівництва стала вулканічна порода андезитобазальт та базальт. За типом фортеця була наближена до італійських замків того перероду. Загалом оборонний комплекс за формою нагадував овал з відрізаною західною частиною, що зумовлено особливостями рельєфу замкової гори та мав корпуси й систему укріплень з валів, ровів й стін з вежами.

Невицьке Невицьке

Археологи розкопали спеціальні дренажні системи, які дозволяли заповнювати водою рови навколо фортеці, не дивлячись на місце її розташування. Особливо вражає той факт, що вода поступала до ровів з сусідньої гори по своєрідному трубопроводу.

З південно-західного боку головні фортечні споруди з’єднувались двома паралельними оборонними стінами з в’їзною триповерховою вежею шестикутної форми – барбаканом, утворюючи своєрідний 35-метровий коридор .

Невицьке Невицьке

В кін. 14 – на поч. 15 ст.ст. на внутрішньому валі було споруджено фортечну стіну з чотирма вежами, три з яких мали напівовальну форму, а одна – трикутну.
Посеред двору виділявся також двоповерховий палац із центральною чотириповерховою баштою-донжоном.
Загальна площа замчища становить близько 1500 кв. м.

Невицьке Невицьке Невицьке

Археологічної розкопки під керівництвом О. Дзембаса відкрили, що на території замку знаходилися ювелірна майстерня, майстерня з ремонту зброї, кузня та ливарня. Невицький замок був не тільки воєнізованою фортецею, а й осередком середньовічної металургії. Дослідники навіть припускають, що володарі замку чеканили фальшиві монети, тому що знайшли тут кілька підроблених монет.

За легендою, замком володіла представниця роду Другетів, яка вирізнялась дуже крутим норовом. За безмірну жорстокість її прозвали Погана Діва або Поган-дівча. Жорстка господарка замку не хотіла підкориться законам, які діяли в країні та мріяла про необмеженість своїх володінь. Для зміцнення обороноздатності замок було побудовано на розчині, замішаному на молоці і яйцях, які приносили жителі навколишніх сіл. Чутки та скарги про жорсткість Поганої Діви дійшли до короля Матяша, який викликав її на суд, проте Погана Діва туди не з’явилася і за непокору її було вирішено покарати. Добре укріплений замок королівські війська взяти штурмом не зважилися, але король Матяш вирішив захопити фортецю хитрістю. За наказом короля було зібрано всіх корів і волів з округи, прив’язано їм на шию дзвіночки, і тріскачки, а воїни запалити вночі факели і підняти шум під стінами замку. Погана Діва подумала, що почався штурм злякалася і втекла із замку. Жорстоку володарку замку король наздогнав на виході з Ужанської долини і відрубав їй голову.

Невицьке Невицьке

В другій половині 16 ст., в результаті міжусобиць в родині Другетів, замок кілька разів змінював господаря і зрештою в 1602 р. перейшов до Дьєрдя III Другета, який за розповсюдженя католицизму заручився неабиякою підтримкою Ватикану.

Один з останніх етапів будівництва фортеці припадає на першу половину 17 ст., проте вже в 1644 р. під час релігійних воєн (Другети сповідували католицизм, а Ракоці були протестантами) трансильванські князі та військо Дьєрдя II Ракоці відібрали Невицький замок у Яноша Х Другета та зруйнували, після чого фортеця вже не відновлювалася.

За легендою, замок розбив грім після того як на його камінні пролилася кров невинної молодої княжни, яку силою хотіли віддати заміж за старого багатія, а вона з горя кинулася з фортечних мурів у прірву.

Невицьке Невицьке




У 1691 р. помер останній член родини Другетів за чоловічою лінією. Новим наджупаном комітату Унг та власником маєтностей Другетів став впливовий угорський магнат Міклош Берчені. За урбарем від 1691р. в Невицькому налічувалось 13 сімей з наділами, 4 сім’ї без наділів та 19 покинутих господарств.

В кінці 17 ст. селяни Невицького брали активну участь в атифеодальній боротьбі та у визвольній війні 1703-1711 рр., яка закінчилася нищівною поразкою повсталих. Граф М. Берчені, один з активних прихильників визвольної війни, обрав долю вигнанця й оселився в Туреччині, а його маєтки були конфісковані і перейшли у розпорядження державної скарбниці. Невицьке увійшло до складу новоствореної Ужгородської королівської домінії. Для невичан настали тяжкі часи: зросли податки і повинності та почався голод. Багато селян змушені були покинути Невицьке. Станом на 1720 р., в селі проживало 18 сімей з наділом і дві сім’ї новосельців.

Невицьке Невицьке

З 1738 р. Невицьке стає центром парафії, і як результат, селяни змушені були обробляти церковну землю та платити додатково по одному вику зерна, не враховуючи побори за церковні треби.
У 1879 р. поряд з невицьким замком було вирішено розбити парк, зроблено оглядовий майданчик і побудовано пам’ятник видатному угорському вченому Карлу Вагнеру.

Невицьке Невицьке

В парку Вагнера до наших днів зберігся фонтан та рештки липової алеї.

В 1970-80 рр. неподалік від замку діяла туристична база “Верховина”.
У 1992 р. Невицьке було розмежоване, внаслідок чого поряд з`явився новий населений пункт – село Кам`яниця.

Невицьке Невицьке

Нині живописні околиці Невицького входять до складу державного заповідника – резервату Кам’яниця та перетворені на зону відпочинку. До руїн Невицького замку веде серпантинова кам’яна дорога. До наших днів збереглись замкова вежа-донжон з амбразурами, витесаними з кам’яних брил, чотири кутові та надбрамна вежа, а також залишки західного бастіону, вали та рів. У деяких приміщеннях південного корпусу збереглися залишки камінів. На замковому подвір’ї знаходиться колодязь діаметром 3,5 м, видовбаний в скелі і викладений каменем.

Невицьке Невицьке

Проте, як не прикро, унікальна фортеця знаходиться на межі повної руйнації, оскільки не закріплена ні за селищною радою Невицького, ні за селищною радою села Кам’яниця, біля яких вона розташована, тому ніхто не доглядає і не виділяє коштів на її утримання. Навіть інвестори, які готові виділити гроші в реставрацію, не мають з ким укласти угоду… Це українські реалії.
 
Де зупинитись:
Готелі Ужгорода
Ужгород. Відвідувачі обожнюють: вина, гори та чисте повітря
 



Booking.com

Hotels24.ua Отели за полцены и реальные отзывы гостей!

 

 


Переглянути Невицьке на мапі більшого розміру



Невицьке, Ужгородський р-н, Закарпатська область, Невицький замок, володіння роду графів Другетів, Погана Діва, Nevytsky Castle, Nevickei var | Мандрівка Україною Travelua