Підгірці
Підгірці — село Бродівського району, Львівської області. Розташовані понад шосе Золочів — Броди, за 1.7 км від траси Київ — Львів на схилах гір Вороняків, що підіймаються тут до 403 м над рівнем моря.
Перші згадки про замок у Підгірцях датовані 1445 роком. Будівництво замку фінансував Станіслав Конецпольській, що викупив його разом з навколишніми селами у Януша Подгорецкого.
У 1720 році замок разом з навколишніми селами купує у Костантина, сина Яна ІІІ Собеського, Станіслав Жевуській. У 1728 році його син Вацлав Жевуській починає масштабну реконструкцію замку. Між павільйонами і стіною будуються додаткові приміщення і палац стає триповерховим. Подимний міст з іншим павільйоном розбираються. Для частих відвідувачів маєтку будується так званий Гетьманський заїзд з сонячним годинником. Вацлав Жевуській зібрав велику колекцію цінних картин і старовинної зброї, перевозить цінні речі з Олеського замку. Створюються друкарня, театр.
У 1779 році вмирає Вацлав Жевуській, який прожив останні роки як чернець-капуцин. Проходить три аукціони по розпродажу майна і на останньому, в 1787 році, Підгірці разом з селами викупляє син Вацлава Северин Жевуській. В цей час замок поступово приходить в занепад. Фактичним власником стає управитель Ремішевській, який поступово розпродає цінності.
Таке положення продовжується і при спадкоємцеві Северина Жевуського Вацлаве, який проводить велику частину часу в подорожах і гине в 1831 році. У 1833 році в замок переїздить Леон Жевуській. Він відновлює зірваний дах, двері, приводить замок в порядок. Через те, що він був бездітним, Леон передає замок князеві Евстахию Сангушке при умові, що той відреставрує замок. У 1867-1903 роках проводяться ґрунтові реставраційні роботи.
У 1940 році, з приходом радянської влади, замок-палац передається Львівському історичному музею. Під час Другої Світової Війни палац сильно постраждав. У 1945 році він був розграбований військовослужбовцями Золочевського гарнізону. У 1947 році музей був закритий і в 1949 році відкритий санаторій для хворих туберкульозом. У 1956 році у замку була велика пожежа, яка знищила велику частину внутрішньої обстановки.
Інтер’єри замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Зали і кабінети, які носили назви: Китайська, Золота, Рицарська, Зелена, Дзеркальна, Мозаїчна, – відповідали цим назвам. Окремо зберігалися речі, які належали королеві Яну ІІІ Собеському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії Рафаеля, Рубенса, Тіциана, Караваджо.
Замковий парк належить до пам’ятників садово-паркового мистецтва державного значення. Побудований на рівні якнайкращих зразків так званих “італійських” парків, він є кращим і мало не єдиним на Україні парком такого типу. Місцевий парк оточує замок з усіх боків, він відрізняється цілісністю художнього задуму і глибоко продуманими взаємозв’язками рельєфу, архітектури, скульптури і рослинності.
Римсько-католицький костьол Воздвиження і св. Йосипа був побудований за замовленням Вацлава Жевуського в 1752-1766 роках як усипальня. Архітектором був Ц. Романус. Костьол є ротондою у стилі барокко з діаметром 12 м. Головний фасад прикрашає портик з 14 колон ордера Корінфа, на аттіке яке було встановлено 8 скульптур святих. Одна з скульптур була знищена під час Другої Світової Війни. Від костьолу до замку веде 300-метрова липова алея, а перед храмом стоять фігури Богоматері та св. Йосипа на колонах.
Інтер’єр був розписаний в 1765-1766 роках художником Л. Смуглевичем і його сином. Після них розпис продовжили чотири майстри з Жовкви: Демьян, Войцех, Костянтин і Микола і двоє львів’ян: Гургильовіч і Вітанецкий. З 1861 року був парафіяльним храмом. У 1945 році костьол був закритий і в 1976-1979 роках відреставрований під керівництвом архітектора І. Старосольського. Зараз реставрується разом із замком, переданий греко-католикам.
Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого інші назви Підгорецький, Пліснеський, Василіанський — пам’ятка архітектури XVIII ст., діючий греко-католицький монастир.
Немає коментарів до цього матеріалу. Прокоментуйте або задайте питання першим